2. Лігво ночі
- Слухай, ходімо вже, заберемо те дівчисько та й годі! – Марк облизнувся, провівши язиком по іклам. – Нарешті нам потрапила дівчина!
- Закрий рота! Договір повинен бути витриманий, як вино. – Далерій спрямував погляд своїх червоних очей на Марка. – Господар не пробачає таких закидонів.
- Знаю. – Марк позіхнув. – Але ми ж могли б щось зробити, ні? Щось, щоб відокремитись від нього, та від цього проклятого селища.
- Закрийся! – в очах Далерія промайнув жах. – Ми їх бачимо раз на рік.
- Так, але все ж таки. Я вже всіх вивчив, постійний біль на обличчях, жадоба помститись й безсилля, Дале! Можливо, є вихід…
- Нема! Дві доби залишилось, щоб Господар отримав свою кров. Й не чіпав нас ще рік.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
soroka
Юрій Цорулік