Розділ 2 Зустріч
Ішла вона ішла, аж раптом бачить— хтось з ліхтариком іде і бурульки молоточком збиває. Ах, яка ж чарівна музика!!! Придивилася Емілія, а то її друг Кирилко.
— Як ся маєш?– питається хлопчик.— І куди так пізно йдеш?
— І я тебе рада бачити. Та от попросила мама до дідуся за мандаринами сходити. — А ти чого не вдома?
—Та от за бабусиним проханням йду до твого дідуся, Матвія Дмитровича. А щоб сумно не було збиваю бурульки. І музика, і безпека водночас.
— То ходімо разом?
— Ходімо,- зголосився Кирилко.
Сніг під ногами рипить, навколо тиша, навіть жодної зірочки немає...
Аж раптом біля них з'явився хтось великий з рогами.
— Це олень,– мовила Емілія. — Він шукає їжу. Зачекай хвилинку, друже!
Вона розстібнула наплічник і витягла звідти жмуток трави, і поклала його в годівницю.
Кирилко теж знайшов трохи сухої трави. Щасливий олень подякував дітям.
Емілія з другом, помахавши рукою оленю, рушили далі.
Ішли вони ішли, співаючи пісень, аж раптом стежка почала обриватися.
Куди і як далі йти? Надворі все темнішає і темнішає…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!