Розділ 4 Допомога дідусю
Випивши гарячого чаю, Емілія з Кирилком підбігли до віконця, а там синички замерзлі сидять, їсти просять.
— А давай, зробимо годівничку, га, друже?
— Давай.
— Що ви тут замислили?– запитав дідусь.
— Та от хочемо пташок нагодувати, годівничку зробити.
— Чудова ідея! А годівничка в мене вже є. Залишилось її повісити. Допожете мені?
— Авжеж, - вигукнули дітлахи.
Матвій Дмитрович з онучкою Емілією та Кирилком вийшли у двір, і повісивши на лимонному дереві годівничку, насипали різних смаколиків: сало, хлібні вироби, насіння соняшника та гарбуза. Пташки миттєво злетілися. Вони їли і не могли наїстися. Дідусь з дітлахами неабияк тішився.
А потім Кирилко узявся прибирати сніг. Він зазирнув до сараю, узяв лопату для прибирання снігу і почав розчищати доріжки, ґанок, сходи...
Матвій Дмитрович неабияк здивувався.
— Кирилко, а ти весь двір прибиратимеш?
— Якщо знадобиться, то весь,- серйозно відповів хлопчик.
— І яка причина?- поцікавився Матвій Дмитрович.
— Бабуся сказала прибрати у вашому дворі, і лише після цього ви дасте два банани та три лимони.
— От воно що,– засміявся дідусь Емілії. — Ох, Василина, Василина... Ходімо, я тобі усе дам, а лопату залиш біля сараю.
Матвій Дмитрович повів Кирилка до зимового саду, де зірвав два банани і три лимони.
А Емілія весь час намагалася розгадати загадку мандарин.
Коли Кирилко пішов за ворота, зліпити сніговика і почекати подружку, дідусь підійшов до онучки і мовив:
— Ти хочеш дізнатися, навіщо зараз вам мандарини?
Емілія кивнула.
— Сьогодні твоя мама робитиме з мандарин свічку і пектиме мандариновий пиріг. Бо вертається додому одна людина...
У дитячому серденьку зажевріла надія...
— Кирилко, треба поспішати,– гукнула Емілія, хапаючи за руку друга, а в іншій несучи багато мандарин.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!