Courier і Times new roman

Я стільки всього не встиг їй сказати.

Розширити нічне небо до безмежних поетичних марень,

Де б вона могла пірнати у безодню насолоди,

Тримаючи за канат смерті,

За еротичні вихиляси полярного сяйва

Залишивши відбитки своїх різців на поверхні місяця,

Балансувати на півкулях свідомості,

Виринати з басейну ночі та перетоплювати свою спрагу

В арабески космічної флори.

Якби ж вона повірила, що поезія здатна оживити будь-яке бажання,

Коли б вона читала мої ненаписані листи

Шрифтом Courier

У будинку із живоплотом пристрасті.

Я б малював вказівним пальцем на піску її живота

Окреслюючи півмісяць бажання.

Шкода, що вона не знатиме цього.

Вікна її чорні. А сама вона на величезному

Підсвіченім бігборді

І корона її погляду підписана:

Times new roman.

Вона сміється.

І ніхто не знає, чи дійсно шкода,

Чи це один із ненаписаних

Непотрібних листів

На друкарській машинці самотності.

23.11.2024