Пірацька романтика

Вітер напуває вітрила повні

А я просинаюсь у затхлому трюмі

Сніданок у мене складається з рому

Та я й потонути готовий у ньому

Могутності вітрів довірившись

Тихо дрейфуєш Гольфстрімом

Я перед обличчям світу бившись

Отримав ножа в поранену спину

Тож тепер я на просоленій палубі

Я тягну канати неменш просолені

Легені мої як і душа запалені

І ноги босі, і руки стомлені

Очі мої запливли мішками

Я і сам на мішок з кістками схожий

Я давно вже нормально несплю ночами

Я гарую, кожен день Божий

Іноді вдивляючись в воду

Я сподіваюсь зібратися з духом

Піратство мені давно не пригоду

Мені й глибина без землі стала б пухом

В піратському житті немає веселого

Награбованого на життя нестане

Небо зоряне служить стелею

Я ж служу власному капітану