Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #море (105)

Як козаки знайшли Україну

Крізь буревій летіли козаки

І човен їх затягувало море.

На тілі мокрі стали кушаки,

Що заговорені дружинами на долі.

Їх вітер гнав у темну далечінь

І загубив, бо хмари вкрили зорі.

Та мав козак в петлицях дивний збір

І окропив їм «пагорби» солоні.

Як стало тихо, човен застогнав,

Відкрились рани у древеснім тілі.

На щастя, був на палубі мольфар,

Він чаклував в прадавньому зусиллі.

Світанком море стало як печаль,

В якому човен бореться за право,

Щоб відшукати рятівний причал,

Козацька де народиться держава.

Козак Степан вдивлявся у туман

І вгледів берег рятівного краю.

Зеленим там буяла вся земля,

Так козаки потрапили до раю.

Як вдарив човен диво-берегів

Та пострибали воїни на землю,

Піднявся вітер із усіх боків

Й поніс гостей на дивовижну греблю.

І козаки побачили згори

Ліси, річки та гори поза хмари.

Нарешті дім, як мріяли вони,

Для їх дітей й козацької держави.

Спустив їх вітер на зелені луки

І козаки вклонились до трави.

Втопили в зелені шовковій свої руки,

Бо це їх дім новий на всі віки.

...

Сіана Море

Човен

Човен розправляє вітрила,

Рушає в море, у люті грози.

Море каже: «Пробач, мій милий,

Тебе вберегти я вже не в змозі.

Вертай до порту, ставай на якір,

Живи в надії, дивись на обрій.

Якщо побачиш там світлі знаки —

Все буде добре, все буде добре».

Човен хитає щоглою вперто:

«Ніяк інакше, у хвилях люди.

Маю забрати живих і мертвих,

І будь шо буде, і будь що буде».

Казиться море: «Ах ти, мурахо,

Де твоя дяка, де твоя шана?»

Море карає тих, хто без стра́ху, —

Кличе з безодні левіафана.

Човен не вірить, що він пропащий,

В місячнім світлі, як в ополонці.

Жах із пітьми роззявляє пащу,

Та сходить сонце, та сходить сонце.

...

Анастасія Вовк

Рай — там, де ти...

Море — солоний принцип.

Сіллю на рани безбожно.

Рифи — шхуногубці.

Вітрило розірване — так можна.

Рай — це там, де серце.

Там навіть занепалий літає.

Хвилюється за інерцією

Море... Може рай уявляє?

Сирени дурманять душу...

Корабель-Привид... Вітаю!

Світ цей вітром підслуханий...

Рай, там, де ти... Знаю.

~2019~

...

Lexa T. Kuro

Бездоганність

Де зустрічається небо з хвилею — бездоганність.

Розчиняються зірки, стікають піною у воду.

Де вільна душа... І час застиг... Шлях Чумацький

Чи то богу, чи дияволу своє серце продав...

Тут бажання лише одне — бути Світлом.

Немає ні минулого, ні майбутнього... Істини біг...

Бриз і вічність Таємницею Світу оспівані.

Тяжіння усіх доріг... Розуміння: ти — Людина, ти — Світ...

Тут біля «краю прибою» — центр Всесвіту.

Звук неба, смак вітру, колір глибини води...

Затишок серця та думки... Кохання як Світло...

І пульсація у венах «немає тієї долі..» Розуміння «навіщо», «куди»...

Не молюся... Не вмію, не знаю, не пам'ятаю...

Лише солона млість: вітер, вода, пісок —

Сльози неба... У вузькому колі, без сторонніх... Я знаю:

Хто є частиною Всесвіту, той не може бути самотнім... Життя — урок!

~31•07•2019~

...

Lexa T. Kuro

Водяник-войовник

Як вірити давнім, у надрах річок

Живе не лише риб'ячий малючок:

Там є і русалки, водяник блукає,

І дух їх водойми ті охороняє.

Століття їх слави минули давно,

Однак, пам'ятаємо їх все одно

І доки живі вони в пам'яті люду —

Усі їх водойми збережені будуть!

І ось нещодавно прокляті рашисти,

Крізь нашеє море насмілились плисти.

Та тільки і в морі живе водяник,

А він до такого, даруйте, не звик.

Потрапило в море вороже залізо

І пики ворожі із нього полізли:

Не знали, що зустріч чекає така,

З загоном відважного водяника.

Покликав водяник русалок морських,

Чудовиськ з глибин, особливо метких,

Схопили вони кораблі ворогів —

І враз відіслали до темних богів!

Запінилось море, ковтнуло проклятих,

Поправив водяник лускатії лати:

"Не буде ніколи тут ворог живий,

Допоки існує народ водяний!"

Промовив те грізно і в море пірнув,

І вихор солоний його проковтнув.

Та досі живий і бодай би не зник,

Хоробрий морський водяник-войовник!

...

Лідія Аніщенко

втеча

...і степом - як морем...

******

на белебні берега

настил овальний

мастильно намощений

міста поміст -

тут голови сунуть

під оплеск овацій

і ріжуть без візи

під вереск

та писк.

одрізане тіло

кладуть до кишені

як кладуть окрушину

у носовик... -

таємно показують.

кажучи жахно

- ...свічки запаліть... -

в кружало закочують

тіло усміхнене,

чхають в долоню

за браком хусток.

і, стримно зітхнувши,

заплющують очі,

осану співають

уявно,

в умі.

а потім навшпиньках

розходяться, стиха

шепочуть про щось

по куткам...у кутках!

...зберуться потайки

на рогу всіх вулиць

з обличчями злими

і пострілом рот.

примружують око,

смакують

та цілять

більярдною кулею

нижче пупа!...

...остання потала

і мука остання...

з останньої сили

плисти вже не сила!

душі твоїй душно,

душі твоїй важко

у колі солоному

холоду моря...

...що буде, те й буде -

забуте розбудиш.

пливи безоглядно!

пливи ж но!...

...пливи...

...

Ем Скитаній

Нагадай мені

Не пиши мені про кохання,

Розкажи як липневі зливи

Блискавицями до світання

Випускають з грудей проміння.

Розкажи про високі гори

Понад обрієм давні сосни.

Нагадай про бурхливе море

І пісчинки в солених росах.

Пам'ятаю блакитні води

Пригортали в свої обійми

Мерехтливі вечірні зорі —

Дрогоцінне нічне каміння.

Танцювали величні хвилі,

Стрекотали цикади хором.

І на берега білім тілі

Пахло щастям, теплом і морем.

...

Теплий сніг

Буття ключі

Небо височу... Звичне полотно темряви має силу...

Нескінченні смисли штормом та вітрів.

Кораблям не відомі стежки гір у стовпах пилу.

Шукають тиху гавань у перехрестях чужих портів...

Стрункими щоглами спрямовуються думками в небо.

Там безкрилі мартини сонно сонцю «привіт»...

За бортом — хвиля... За обрієм — небуль...

...А чи так там важливі вітрил краса та сонячний світ?

Штиль — не вічність... Бриз замінять шквалом надії...

І лише зірки благословлять бачити уночі.

...У вічності немає берегів... відстаней... сумнівів... мрії...

Є пензлі та полотно... Є темрява... Є світла промені - буття ключі...

~20•05•2020~

...

Lexa T. Kuro

Хочу на море

Буває важко дивитись на море через екран свого телефону,

бо море далеко від моїх мрій,

Я згадую час, коли в думках і від грому,

лякались і рештки мої підсвідомі

І ті були просто над прірвою загнані,

Невже знову настане цей час?

Страху не було в той час ані трохи,

й напевно могла б я рушити й на море,

Та не вистачило трішки грошей.

Кудись відлітають всі сили й бажання,

напевно що в морі тонуть примхливі,

а я залишаюсь все ж перед екраном

і дивлюсь на море те золоте.

У ньому тонуть промені сонця,

купається й місяць холодний і гордий,

а мені всеодно здається, що море

трошки глузує, що обмануло мене.

Здається, що краса його хвиль

шепоче речі такі неймовірні

як те, що життя ти в собі віднайдеш,

коли ніжками хвилі зустрінеш.

...

Citrus _S_M

Сині

Мені було 15, коли я зрозуміла, чому море, річки, океани сині.

Мені було лиш 15, коли побачила хвилі своїми очима.

Мені було тоді ще 15, коли бурхливі води потягли мене далі.

Тонути було мені вкрай приємно,

Побачити те, що можуть тільки риби,

Відчути той тиск наче від твердих обіймів.

Як же спокійно!

На дні океану, де видно лиш світло,

Всі кольори змішалися в єдине.

Те світло створило трішки ілюзій.

Ілюзія перша нагадала про друзів,

Про те, що вони напевно зараз дуркують та чекають на мене біля тих халабудок.

Ілюзія друга показала родину,

Мати, сестру, батька і кішку.

Здавалося, що зараз час все зупинить,

Залишуся лиш я і холоднії хвилі,

Які розкажуть де краще спочити.

Понесуть мене вони далі чи залишать на місці?

Чи справді, то дно чи може, то хвиля?

Чи дійсність це все чи дивна уява?

На жаль, ніхто це не знає...

...

tristis_vibe

Митець на пляжі

Виблискує під сонцем білим море,

І блискіт цей до себе приверта

Небачену уяву. Хвилі стогін

Бере за душу й стереже митця.

Митець прийде, подивиться уважно

На небосхил, на човен. На піску

Влаштується, розгубить свої фарби.

Змалює воду: темну і в'язку.

Знайде в волоссі водорості й мушлі,

І розведе скелястий серпентин.

Він розгойдає човен непорушний,

Він виведе чудовисько з глибин...

Митець на пляжі.

Факт цей приголомшить

Усіх роззяв, що плавають в воді.

А піде він - і знову буде спокій.

І блискіт моря, й люди на човні.

...

Мрійка

Кілька клавіш

Так, кілька клавіш,

Всього кілька клавіш в тобі,

Ті, що вивчив в тобі, кілька клавіш,

Не більше, що далі, —

Що далі не знають, —

Не знають куди їм, куди

Розійтись, а тому, —

А тому і безслідно зникають

В холодному морі.

Це море безкриле, без хвиль,

Без молу, що хвилі зрізає,

Без порту, безсиле.

Не здатне

Зіграти мелодію,

Оскільки в тобі

Зіниці змивають слова

За обрій на милі

І ставлять крапки.

Три крапки.

Три.

26.11.2021

...

Володимир Каразуб

Сонце

Ти ніколи не знатимеш справжнього Сонця,

Не осідлаєш верхи гігантський метеорит,

І не знатимеш ніколи любові іншого серця,

Бо ти у ньому, напевно загинеш, згориш.

Нам потрібно любити усе на відстані,

Як оте сонце, що далебі від нас,

Комети,

Метеорити,

Зорі

На безпечнім відрізку від лави, слова та істини,

І навіть пірнаючи в море,

Не тривожити його глибин.

Нам потрібно

Відступити назад, щоб роздивитися картину,

Писати листи, повідомлення, будувати пристані для човнів,

Вся біда лиш у тому, на яких ми тримаємо відстанях,

Від любові серця і вщент спопеляючих слів.

25.09.2023

...

Володимир Каразуб

равликова мрія

хотів розпочати перший твір тут одразу з клятої війни...але я великий оптиміст...тому і... - равликова мрія.........

піду на скелю -

там ласо хмар

кинуто знехотя вітром зітхання

і плай наче плаз,

що вічно повзе до вершини.

звідти,

ламаючи всяку рослинність,

брили з гуркотом падають вниз.

там,

над нею

дугою горнеться райдуга

до роздолля між блискавок хмар.

там у кареті катається грім

і буревій оберемками цвіт

висипає на села, селища і міста

на похмурих людей,

на дітей, що поглядом цілять у сонце.

там, на скелі,

на вершині самій

ловелас буревій в обіймах смішливої райдуги падає вниз,

хапає коней за гриву, що возять карету грізного грому,

котрий кидає блискавки у буревія.

але обійми його заміцні!

...на скелю піду

від скельної тіні,

аби звідти поглянути вниз.

тінь сягає від неба до моря.

від сяяння блискавок

тінь золотаво-зелена.

зі співом пташок

в ній весело й вільно.

там проходжаються газдами звірі -

сонце над ними короною з променів.

під скельною тінню

травоїдні щипають траву,

а хижаки полюють на травоїдних;

в павутинних тенетах

б'ється комаха;

бабки леліють прозоро тоненькими крильцями в синьому небі

і тому такі красиві над квітами;

співає вечірню цвіркун

і коник вистрибує вище за всіх,

питається:"...котра година?..." -

і карколомно скаче до хижі;

мурашки у клопотах,

ніколи й глянути вгору -

стурбовані сонцем за скелею в пізню годину

та буревієм грози,

що не скелі розгойдує райдугу.

...піду на скелю,

подивитися - в чому там справа?!...

якщо не розчавлять,

звичайно.

що мені час -

в мене дім за спиною........

...

Ем Скитаній

Натхненне море

Ти - моє натхненне, ніжне море,

Мій величезний лазуровий світ.

 А я, мов човен, граюсь на просторах 

Твоїх думок, бажань і сновидінь. 

Твоя усмішка - то цілунок неба,

Що окриляє сенс мого життя. 

А голос твій - солодкий спів Венери -

Дарує щастя, радість, відчуття.

Твоє кохання - мій магічний компас,

Він вкаже шлях крізь морок і туман. 

Як Геркулес, я знов піду на подвиг, 

Щоб вшанувати твій чарівний стан.

Як Лівінгстон, пройду крізь джунглів міріади,

Знайду найдивовижніші скарби :

Озера кришталеві й водоспади.

Їх нареку ім‘ям твоїм.

Ласкава доля завжди усміхнеться.

Надія - наша вічна берегиня. 

Кохання наше не переведеться.

Воно живе й ніколи не загине.

...

Nick Devo (Антон Жданкін)
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Конкурс "Антиутопія: маніфест -2024"Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
15.06.2024
До 75 – річчя з дня першої публікації📕 роману Джорджа Орвелла «1984» оголошується неофіційний авторс ... Детальніше
знайомство pigulka🎀
14.06.2024
привітик!!! сьогодні я вперше опублікувала щось на аркуші,тому не знаю,чи прийдеться вам це до вподо ... Детальніше
Це здійснилося! | Розділ 20-й. Візуалізація ♥♥♥Ханна Трунова
14.06.2024
"Дощ із гірко-солодким присмаком" ― 20-й розділ "Пір року. Зникнення Зими" вже можна читати! 💋 ✍️ Т ... Детальніше
Перше оповіданняМаркус Коен
14.06.2024
Історія, значить, така. Реєструюся на Аркуші, думаю що не буду нічого публікувати, я тільки почитати ... Детальніше
Що роблять бібліотекаріМавка (Ганна Заворотна)
15.06.2024
Як колишня бібліотекарка абонементу вирішила написати, чим займаються бібліотекарі, бо коментар під ... Детальніше
Вечірній блогBlack
14.06.2024
Всім доброго вечора, сьогодні я б хотіла просто поговорити, а ще поцікавитися думкою. На Букнеті я р ... Детальніше
На Аркуші вже:
11342читачів
134343коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: