Коли позаду неї горить світ

Коли позаду неї горить світ

Горить він правдою, горить теплом

І на мій схвильований привіт

Вона на допит садить за столом

Вона випитує мене про все

І вимагає все про що я знаю

Уточнює стандартно про одне

Кого таки насправді я кохаю

Її удари гніву по столі

В моменти коли правди сумніваюсь

Стають нічим на пристрасному тлі

Коли до ранку я ночами граюсь

В моменти страху пітьми її очей

Я в них тону, я з них невипливаю

На спомин йде перелік тих проведених ночей

Де я її так пристрасно кохаю

Ти моя фурія, і моя фуріоза

І моя проза і всі мої вірші

Тобі саджу троянди і рву рози

Прийди до мене нині уночі