Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #емоції (75)

Відверто бути поганим героєм

Бути головним героєм навіть своєї новели дуже тяжко. Немає на кого покластися. Немає кого попросити про допомогу. Це все лиш ілюзія. Ти сам один. Маєш бути за всіх.

Забирають право на смерть.

***

Мені подобається

бути відвертим із собою.

Не брехати болю.

Його спокушати

І за собою манити.

Подобається моя тепер доля:

Відверто бути поганим героєм.

Душа вказує туди,

де втрата бринить.

Де я кожен день крізь дзеркало

розмовляю сам із собою

Жахливо прописаним діалогом.

Та я їх люблю,

як свою дитину.

Заколисану мертвою тишею.

Воно таке маленьке спить.

На себе дивлюсь крізь повіки.

Ще не знає,

Що грамофон лиш одну платівку має,

І Богам її слухати не набридає.

***

Коли крила згорають, усе, що тобі лишається — ходити ногами по землі. Тими самими ногами, які втопчуть усі сподівання, усе найкраще в ґрунт, які втопчуть ґрунт у ґрунт, які втопчуть життя в ґрунт, твоє й життя людини, яку ти не знаєш, яку ти не впізнаєш в інших людях і просто пройдеш повз, так і не дізнавшись, що губиш її в землі.

Усі ми з землі пішли й у землю підемо.

...

PrettyFungus

Рішучість

В думках безмежно гола і відверта,

По мокрому асфальті босоніж.

Тенета сорому тепер навіки стерла

Та що ішла у світлі фар у ніч.

Ніч тихих зойків, що під ковдрою із тиші,

Де очі сяють світлом в штормі маяка.

Крок за тобою, нерішучість миші

Відкинута до біса, як слабка.

Слабка й тому її не шкода загубити

Характеру таку позбавну ланку,

У суперечках доль поєднань притулити

Кохану й рідну назавжди і від світанку.

...

Легрей

ДЕНЬ ПОЕЗІЇ - 2024

Я день поезії із сумом й гіркотою відзначаю,

Бо налетіло знову на країну чорне вороння,

Що тим «сусідам-довбням» побажати ніц не знаю,

Бо чесне слово, задовбала аж до печінок руZня.

Але ж надворі вже весна в красі й чарівності буяє,

І сонце зазирає в скотчиком заклеєні шибки,

Нехай, напевно, ворог все ж до одного сконає,

Щоб припинились чорні війни на моїй землі!

Поет же має говорити мовою народу,

А мій народ вже другий рік прокльонами живе,

Гадаю, лайку треба вигадати експресивно нову,

Бо все, що є, на жаль, моїх емоцій не передає…

...

Ксенія Демиденко
12+

Передсмертна записка

Запам’ятай мої рядки. Я самовбита

Холодними й безликими думками.

Пітьмою всіх людських чорнот сповита,

Навік злилася з дерев’яними мостами.

Ну... Поки що я зникла незворотно,

Мене в ваш світ уже не повернути.

Я пропаду у невловимих водах,

Мене б знести вам і зганьбити поміж люду.

Мій привид ходить коридорами забутими,

Мовчу з картин, окрилених тіней.

Я море, кригою безжально скуте,

Я сльози, що не сходять із очей.

Запам’ятай мої рядки. Я самовбита.

Собі підтримка, стрій і командир...

Я гнів, я оборона й повелитель,

Небесний, безнемірний, чистий вир.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Я померла природною смертю

Я померла природною смертю

На кінці, на початку весни.

Я без статусу була й без сенсу,

Пам'ятаю лиш очі ясні.

Я не мала ні ймення, ні прізвища,

Була тінню, пустим полотном.

Кожен факт, що про мене- не дійсний!

В ланцюги він закутий давно.

Кожне слово, що сказане мною,

вже навіки зійшло зі світів.

Не дозволю умитись сльозою

Попри радість і сум чорних днів.

Всі кордони і спогади стерті

Пам'ятаю лиш очі ясні.

Я померла природною смертю,

Десь в кінці, на початку весни.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Бажання і страхи

Мій погляд ковзнув ледве кінчиків вій,

А серце так вже калатає!

Скотився по носику, стрибнув до мрій,

Бажання до вуст притуляє.

Відчути ту м'якість, яка ж ти на смак,

Вкусити але не до болю.

Нестримує мозок уяви атак -

Так хочу я бути з тобою.

І буду, і разом най вік проживем,

І дров наламаю до неба!

Я кожне сьогодні прикрию плащем

Від крапель, які нам не треба.

Все лину до тебе у цих я рядках,

Щоб ти відчувала як жЕне.

Нестримає серце панічних атак -

Що ти позабула про мене.

...

Легрей

МОва тиші

Зловісну тишу розрізає лезо

Жахливих криків... Нелюдських, страшних...

Десь там, у невідомості небесній

Таїться дар емоцій непростих.

І тиша проводжає крик назовні:

Він йде угору, до нечуваних світів.

Хтось це почує, щирим серцем оборонить,

А хтось не прийде крізь густі тумани днів.

У тиші також є і власна мова,

І своя дума, і пісні без слів.

У тиші є палітра кольорова-

Від чорних і до білих почуттів.

Чи ворог тиша? Чи вона даремна?

Лише тоді, коли мовчать ганебно стіни.

Лише тоді, коли в глибоких чорних недрах

Весь спокій перетворюють в руїни.

Бо тиша також і хвилюється, і плаче,

Вночі уміє зорі рахувати...

Хоч сліз її не чують і не бачать,

Та не витримує усе життя мовчати.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Ховати

Ховати

Коли ховаєш вірші від усіх,

Коли ховаєш душу від найближчих,

То ти для себе, наче славний оберіг...

Та падаєш у прірву нижче й нижче.

Кудись душа твоя летить ізнов.

У пошуках любові, мрії, щастя...

Самотня і не вірить більш в любов,

Не знає, чи колись у неї вдасться.

Чи вдасться подолати гострий біль,

Який вже довго заважає жити...

У неї є своя маленька ціль,

Та не наважується знов любити.

А може і відкриється комусь.

Колись і через довгії століття...

Вона пізнала ту єдину суть,

Вона змогла нарешті все стерпіти.

І навіть не зважаючи на те,

Що все колись усім вона віддала,

Та хоче мріяти... Зростає і живе,

Хоч досвіду гіркого є немало.

Казали люди: -«Це усе брехня!

Тебе ми ні про що і не просили!»

Вона ішла крізь темряву щодня

І часто вже закінчувались сили.

І ось прийшла на фінішну пряму.

І хоче знову зацвісти, мов квітка.

Вона давно вже кличе ту весну

І прагне знов відчути ясне світло.

Мій любий друже, в тебе вихід є!

Любові дати стільки, скільки треба!

Життя у нас одне. Воно твоє!

Живи й проси благословення в неба.

(жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

Наодинці

Наодинці... О, ні! Це жахливо!

Це жахливо- так вийти у світ!

Ніби з кимось, а ніби єдиний

Ти сахаєшся помилок, бід...

Бо страждання- єдиний твій досвід.

А у серці твоєму- лиш щем.

Ти очікуєш довго ту осінь,

Що все змиє холодним дощем.

Та чи став ти насправді щасливим

Попри успіху довгі роки?

Людям завжди здаєшся красивим,

А насправді подумай: хто ти?

Через сльози, біду і страждання

Відчини почуттям всім вікно.

бо я, друже мій, добре це знаю:

Ти очікуєш цього давно.

(жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

Два світи

Два світи

Два світи між тоненькою кригою.

У одному печалі та страх,

А у іншому птахи незримі

І мрійливо летять в небесах.

У одному жахлива безодня,

А у іншому проблиск надій.

Перший світ повний жаху і болю,

Ну а другий- довіри і мрій.

Щоби кригу оту розтопити,

Тільки сила поможе одна:

Лиш любов здатна все пережити.

Щира пісня- душевна струна.

Коли в серденьку вогник любові,

Розквітають там рясно сади.

Не покине нікого ніколи

І посіє у душах плоди.

В мене мрія маленька і щира:

Щоби кригу оту розтопить.

Щоби бути у світлі та мирі

І усе непросте пережить.

(жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

У віршах

Самотня я, а може й з кимсь,

Та у віршах чи прозі

Малюю я завжди і скрізь

Чи радощі, чи сльози.

Бо вірш- це творче джерело,

не завжди зрозуміле.

Це слово, сховане давно,

Ласкавий погляд щирий.

Це поклик світлої душі,

Це радість. Горе смуток...

Пісні, немов струмки дзвінкі

І квіти незабуток.

Коли у серденьку любов,

Воно зорею сяє.

Дарує нам завжди тепло

І світлом наповняє.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Хіба любов складається з погроз?

Хіба любов складається з погроз?

Хіба знецінення- це є довіра?

В людському серці є багато гроз

Й буває наче небо в хмарах сірих.

Та істина любов- це лиш тоді,

Коли тебе приймають безумовно.

Всерівно на недоліки твої

І кажуть про любов і знов, і знову.

Тож любий друже! Рухайся вперед!

Руйнуй в собі страшні переконання!

Любов- не страх, а серце не предмет,

Такі думки завжди несуть в собі страждання.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Кожен крок

Твій кожен крок. Страждання, кожен страх

Тебе щораз до цілі наближає.

Нехай же буде усмішка в очах

Лиш щира. І ніколи не зникає.

Тепло ласкавих рук, обійми, сміх,

Любов без слів, турбота і підтримка-

Це все важливо для людей усіх,

Завжди важливо! Всюди й без причини.

Ти не ховай печаль свою гірку,

Цвіти завжди, мов ясноока квітка.

Лиш тому душу відкривай свою,

Кому ти віриш, любиш ясно й світло.

Бо кожен крок твій, сльози, кожен страх

Ніколи у житті не є даремним.

Обернеться все радістю в очах.

Ти неповторна для усіх й для себе.

вересень 2022 р.

...

Віршотвориця

Чому?..

Я люблю дощ, який раптово

розверзне сірі небеса,

І незнайомець випадковий

не бачитиме, що сльоза

скотилась по щоці блідій,

Зірвалась і розбилась дзвінко,

Бо рана у душі моїй

Примушує ридати гірко.

Намертво стиснуті вуста,

Туманна посмішка мінлива,

Вона притворна і пуста –

Гримаса відчаю жахлива.

Краплинки котяться сріблясті,

Впереміш дощ й солоні сльози,

Так хочеться долілиць впасти,

Всередині бушують грози.

Червоні очі підведу,

Подивлюсь на свинцеве небо,

І на коліна я впаду,

Востаннє подивлюсь на тебе.

Ти посміхаєшся так щиро,

Так ніжно в очі заглядаєш,

З грудей ти серце вириваєш,

При цьому виглядаєш мило.

Мій друг, моя сім’я названа,

Я всю себе тобі віддала,

Я знала, що не бездоганна,

Але спокійно довіряла.

Ти обіймав мене щоденно,

І лунко ти завжди сміявся,

Для тебе стало це буденним,

Ти жалом в серце увірвався.

Зсередини терзав і рвав,

І в очі ти завжди дивився,

А потім м’яко обійняв

І усмішку зірвав з обличчя.

Я не дізнаюся чому...

За що мене зітер ти в порох...

Глухий і гострий, сильний шорох

Затягне серце у пітьму.

Твоєї зради біль відчую

Лиш доторкнувшись до грудей,

Нічого більше не турбує,

Лиш тиша мовчазних ночей.

...

Yana

Ніколи не всміхайся ти нещиро

Ніколи не всміхайся ти нещиро.

Ніколи не долай цю річку вбрід.

Бо кожна усмішка така фальшива

В душі обов'язково лишить слід.

Багато в кого в світі так буває.

Коли зрадлива усмішка чиясь

З людських очей всю радість забирає.

І не даєш ти більше людям шанс.

Ти відсторонюєшся й більш не віриш

У чудодійну силу доброти.

В небагатьох лишаються надії

І сили, щоби вперто далі йти.

Ніколи не всміхайся ти нещиро.

Завжди показуй щирі почуття.

Коли приймаєш, то стається диво-

Барвисте, світле, радісне життя.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Одна

...А ти іди. Іди одна.

І без підтримки, без довіри.

В душі бринить сумна струна,

А серце- то замети снігу.

Тебе покинули? Не бійсь!

Іди вперед сміливо й гордо

І ні на кого не дивись!

Прийде до тебе щастя знову!

Душа твоя вже наче сталь,

А розум робиться холодним.

Сльоза твоя- немов кришталь,

В очах- лиш тільки усміх скромний.

Та не зважаючи на те,

Що більше ти не довіряєш,

З усіх обставин непростих

Великий досвід здобуваєш.

Нехай ти поки йдеш одна,

І без підтримки, без довіри,

Та кожен твій життєвий крок

Завжди є безперечно цінним.

© Віра Семків (вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Зброя

Найкраща безпощадна зброя- сміх.

Він виручить і у біді врятує.

Він рятував тебе від бід усіх,

Тож дуже сильно ти його цінуєш.

Буває сміх веселим і простим,

Сяйним буває, наче сонце ясне,

Але буває він і крижаним-

Це страшно і водночас це прекрасно.

Цей сміх ховає почуття усі.

Це маска, ніби ти веселий, сильний.

Цей сміх- зимова крига навесні,

Він страхом є й водночас другом вірним.

Ти приховаєш сльози всі свої.

Піддашся безпощадній зброї сміху.

Ти втопишся у почутях важких

Й сміятимешся іншим на утіху.

Та інші бачать у тобі лиш те,

Що хочуть. А про сльози забувають.

Тож слово моє сильне і просте:

емоції нікуди не зникають.

Цінуй себе й собі дай зараз те,

Чого тобі тепер не вистачає.

Собі ти друг. Запам’ятай назавжди це.

А сильний той, хто сльози проживає!

(липень 2022 р)

...

Віршотвориця

Я тебе чую

Я тебе чую крізь ріки і води,

Крізь пісню пташок, завивання вітрів,

Дерева, що в лісі простягують віти

І блискавки, грози, й падіння дощів.

Я тебе чую крізь гори високі.

Я чую твій голос і твої слова...

Бо ти неповторний, єдиний, безцінний,

А усмішка твоя- прекрасна й жива.

І навіть тоді, коли зійдуться гори

Й завиють у хорі водночас вітри,

Цей вогник між нами не згасне ніколи.

Завжди тебе чую, лише говори!

(червень 2022 р).

...

Віршотвориця

Фотографуючись вона кайфує

Прогулюючись вона

На кожному кроці бачить

Щось неймовірно гарне

І одразу фотографуючись

Уявляє як виставить кудись фото.

А потім з цих фото

Вона неймовірно кайфує

Переглядаючи їх в Instagram,

Спостерігаючи за впододобайками

Та милими коментарями.

...

Хвилина душі
18+

Момент припливу

Тепло розлилося по тілу -

Це те, чого воно хотіло.

Розряд з середини на зовні

Аж пальці знов іскрами повні.

Очі горять буремною душею,

Що прокидається у тобі поміж неї,

Тієї всесвіту маленької частини,

Що має вибух, поєднавши половини.

Коли від доторків палає стратосфера

І ти розчинна в сутності - мегера.

Думки обтяжують, позбутись їх важливо,

Щоб пролилася відчуттів шалена злива.

А ти, світ, речі, вчинки, користь тілу...

Бо є лиш цей момент під час припливу.

...

Легрей

Прості дива

Від мами щирий поцілунок -

Найкращий в світі застосунок.

Він і лікує, і втішає,

Дає нам сил, і надихає.

Обійми щирі добре теж,

Бо взагалі не мають меж.

В них розчиняються турботи,

Лихі години, чвари й боти.

Ті що не мають власних дум,

А чутно так і віють сум.

Май посмішку - фізичну дію,

Процес у пику лиходію.

Цілунок, посмішка, обійми

Доповнять тільки слова з сіллю.

Хоча вони бувають зайві,

Бо кожен з нас могутній в сяйві.

...

Легрей

Дні, що спочили кривдою

А у дні, що спочили кривдою,

Приховалися в тернях лук,

Я ніякою більше мірою

Не забуду безжальних рук.

Не забуду твоєї величі,

Не забуду і власних весен.

Не забуду палкої далечі,

Що крізь тебе в мені воскресла.

Пам’ятаю благання кожне,

що під вільхами десь таїлося.

І холодну твою сторожу,

ЩО знущанням та звуком крилася.

Ти таїв мене із роками,

У причинах мене таїв.

Хай просила я до нестями,

Проминули тернові дні.

Я вкривалася десь між листям,

Де не було ані людини.

Та од тебе і твого вістря

Не сховаюся і до нині.

Ти собою мене притишував,

Ти ж-бо кривдою серце викорив.

Хоч на зродження, хоч на знищення

Із душі мою частку викроїв.

Замість неї, мені не любої,

Що не має бажань, мети,

Що не діється з неосудного,

В білім серці тепер є ти!

А у дні, що спочили кривдою,

Ти в покорі мене вчинив.

Я ніякою більше мірою

Не забуду твоїх світів.

(грудень 2023 р.)

...

Віршотвориця

Чотирнадцятий липень

Наступне літо зустріло осінню.

Моя душа встала тихо, вдосвіта;

Ні день, ні ніч, закричала досвідом,

Зростила крила, не стала дорослою.

В собі складала рядками рими,

Чогось чекала. А разом з ними

Зі сну одвічного тихо зводилась,

На проживання таки не згодилась.

Вона не згодилась на довіру,

Бо не бажала розбитись об міру.

Об ту межу прехолодну, сувору,

Що креслить лінії небозводу.

Вона дивилась на всі контракти:

Чи жити, думати, чи існувати,

Бо дивно: в світ цей вона потрапила,

Хоч не бажала й ніщо не вабило.

Та, певно, знала важливу місію:

і попри стіни, кайдани залізнії,

Захисника, охоронця шукала-

В неба пречистого тихо благала.

А на порозі- черговий досвід:

Знову зима. І котра це вже поспіль?

Зовсім вже скоро,в  реальностях диких

Стріне її чотирнадцятий липень.

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

Сама собі

Я собі все: ворог, друг і наставник,

Вічний, вогненний, тремкий поводир,

Вчитель суворий, учень беззахисний,

Я підопічний і я командир.

Я собі відчай, утіха і горе,

Вітер, мороз, снігова заметіль,

Нестримне, глибоке, стривожене море,

Я смуток болючий і полум’я в нім.

Плакати зовсім немає вже змісту...

Муки душевні, поставлено ціль.

Не треба ніяких обдуманих істин,

Бо я собі тиша, розрада і біль.

(березень 2023 р)

...

Віршотвориця

Кричатиму

Я кричатиму до останку.

Я кричатиму в віршах, піснями,

Я кричатиму з ночі й до ранку,

Звуком, літерами й словами.

Я за правду, за силу і волю!

За хоробрість, любов і примир’я!

Не повинність вирішує долю,

А людськії чесноти й довір’я.

Як захочеться здатись, не здамся!

Не спалю за собою мости!

Бо найгірше- це з острахом в серці

Розвернутися просто й піти.

Я кричатиму завжди і всюди.

А коли затулятимуть рот,

То очима кричати я буду,

Крик проллється в мелодіях нот!

Лиш одне головне: не мовчати!

Не піддатися імпульсу в грі!

В переломний момент закричати

Й не скоритись жорстокій пітьмі.

Хай проб’ється цей крик поміж люду,

Хай здолає далекі вітри!

До останку кричати я буду,

І ніщо не примусить піти!

(січень 2023 р).

...

Віршотвориця

Душевні простори

Не забути і не пробачити

Тих, хто мрії твої розбив.

Відшукати своє призначення,

Попри все жити так, як жив.

І любити цей світ безумовно.

Довіряти, водночас і ні.

Бути сильним, водночас і скромним,

Бути вітром, водночас цвісти.

Бути дубом в широкому полі

І водночас, мов квітка, слабким.

Одночасно просити у долі,

Але діяти з смутком гірким.

Десь далеко, в душевних просторах,

Є захована правда проста:

Є поразка, а є перемога.

Кожен програш, мов інше життя.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Розмова

Твій шепіт для мене мов крик,

А слово твоє- наче сотня.

Ти цінний для мене завжди

Й такий неповторний сьогодні.

Сідай. Поговоримо знов.

Про все, що захочеш сказати.

Можливо про смуток, любов,

Про те, як нелекго страждати.

Можливо, про зраду чи біль,

Про мрії твої, сподівання,

Про силу прекрасних надій,

Твої найщиріші зізнання.

Поради можливо й не дам,

Яка є усім необхідність,

Та скажу тобі, що ти сам

Для себе велика вже цінність.

Здолаєш ти, друже мій, все.

Тебе обіймаю і вірю.

Хай доля лиш радість несе,

Спасибі тобі за довіру.

(серпень 2022 р).

...

Віршотвориця

Її душа

Маленька дівчинка стояла,

Піднявши руки догори.

Дерева дружньо простягали

Свої розлогії гілки.

А поруч розкквітали квіти,

Дивились щиро в небеса.

Життю раділи, наче діти-

Була це неземна краса.

Вона напружена в чеканні,

В очах і страх, і переляк...

І усвідомлення печальне-

Що більш не можна жить ніяк.

Що це позиція єдина,

Безпечна для її душі.

Настала саме та година-

У тебе вибір- хтось чи ти.

Вона стоїть високо в горах,

А на обличчі- лиш печаль.

Завжди одна в своєму горі,

Проте себе їй більш не жаль.

В руках її- холодна крига,

Така ж є крига і в душі.

Вона тремтить. та в неї вибір

І вибирати тільки їй.

У ній змішалося багато:

печаль і радість від життя...

Не хоче більш нічого знати,

Проте завжди йде до кінця.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Очі

В очах відлуння почуттів минулих,

Постава гнеться від тяжких думок.

Ще буде радість після днів похмурих,

Просто повір словам цим, парубок.

В очах безмежність і політ над хмарами,

Земне в тумані проминає повз.

Творець народжує пісні із чарами,

Що серцю милі, крізь роки навздовж.

В очах турбота, страх, пропаща впевненість,

Що буде прикро, лячно поготів.

Росте самотність, гордість, відокремленість

В одної сильної серед котів.

Щоденно світ дарує нам емоції.

Читати можна не лише в книжках.

Те що турбує кожного свідомого,

Побачить завжди можеш у очах.

...

Легрей
16+

Перший раз

Трапляються ж такі дива,

Що гріють спогадом хлопчину.

Ти роздяглася не сама,

Мені підставив свою спину.

Тремтіли руки, сперло дух,

Боялись очі віри в щастя.

Я у стосунках був малюк.

В інтимі ж совсім ще пропащим.

Мій перший раз - емоцій вир.

Технічно ж, нічим вихвалятись.

Та я тоді, як в маслі сир,

Відчув до чого наближатись.

...

Легрей

Лист із Пекла

Пишу тобі листа із Пекла -

Вже норма те, що іншим жах.

Наш кластер не такий запеклий

Як у траншеях по полях.

Та вся країна у цілому -

То філія страждань земних,

Що принесли сусіди хворі

На Велич і пихатість, гріх.

Але здолаєм, переможем,

Очистимо наш світ від зла.

Бо ми країна заповітна -

Країна щастя і добра!

...

Легрей
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Практичний МЕГАКУРС з письменницької майстерності ЗА СУПЕРЦІНОЮ!Бодісон
27.05.2024
Те, що я розповім, може змінити ваше життя назавжди. Глибоко переконаний, що людина приречена на усп ... Детальніше
Підтримаємо VivatМавка (Ганна Заворотна)
24.05.2024
Як вчора вже написала Лана Філлі: https://arkush.net/blogs/6607 рашисти знищили друкарню Фактор-Друк ... Детальніше
Чи будемо робити збірку оповідань з "Числа Звіра"?Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
24.05.2024
Чи будемо робити власну збірку оповідань з "Числа Звіра"? Була так ідея, не моя, мені її "подарували ... Детальніше
АпокатостазисАндрій Химерний
19.05.2024
Саме так називається ще один вірш на релігійну тематику, який я сьогодні додав до збірки https://ark ... Детальніше
Нове оповідання "Медея"Аліса Корж
27.05.2024
Нарешті довела до ладу своє старе невеличке оповідання "Медея". Писала його колись як домашнє завда ... Детальніше
Блог. Знайомство. РекламаBlack
27.05.2024
Всім доброго дня, це перший блог який веду після реєстрації на аркуші. Так як я вперше на цій платфо ... Детальніше
На Аркуші вже:
11081читачів
127387коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: