Кава з лавандою

Ким би ми не були...

Довіра в польоті - давно потонулі мотиви.

Замінено кривду: на поле ступає мовчаль,

Закидано скелі, аби розбивалися зливи

Об наші серця і їх рідну до болю печаль...

Ми сокровенні і, може, навік незнайомі,

Забуті поети і трохи сумні скрипалі.

Віддані морю, та тільки на тепло-поромі,

Залежні від погляду, мовби живі кораблі.

Такі ж неналюблені, щирі і надто бездонні,

Усіяні видивом, наче безкрай-небеса...

Ми вже розбились, аби пробудитись в осонні,

Ми заблукали, мов тіняві, сонні поля...

31.12.2024