"Неперевершені" пригоди воєводи.

"Неперевершені" пригоди воєводи.

1 ч. Не гони хвилю!

Цикл оповідань.

Билина “Про воєводу” в алегоричному сенсі:

Там, далеко, за полями безмежними,

За литовськими лісами дрімучими,

У високому теремі клайпедському,

В облицьованому кахлем білому,

Сидів ратник вже сивоволосий,

Та думу чаяв кучерявоволосий

І сидів то він дуже похмурий,

Та погляд мав дужо гострий.

Чи ж то — образ, який привидівся,

А може він на когось образився.

- Що ж ти, батечку, засумився, -

Слово промовила дочка його красна,

- Що ж ти, чоловіче мій, зажурився? -

Вирекла дружина його прекрасна,

- Ти нам скажи казочки чудові,

Що в голівці твоїй видні, нові.

Задумався козак сивочолий

Сьорбаючи чайок гарячий:

Про воєводу, що не в бою пав,

А в яму дивовижну він впав,

За слово друзями підмічений

І думками про Русь пригнічений,

Козаків у теремі зустрічає,

Наїдками й питтям пригощає.

- Моя розповідь буде вам хвилююча, -

Його усмішка говорила їм обіцяюча...

Почувши нещодавно слова з пісні: - “а за хвилею хвиля”, я раптом пригадав один кумедний випадок про “хвилю” або крилатий колись вираз: - Хвилю не гони!

І пам'ять перенесла мене крізь товщу майже трьох десятиліть...

- Справа, про яку я розповім, була у Східній Німеччині * НДР (із соцтабору), в одній із в/ч **ГСВГ , що перебувала в зимових таборах, на луках річки Ельби. Я, заступивши черговим по частині, після відбою особового складу військовослужбовців, раптом почув крики солдатика, що прибіг, чергового по роті:

- Біля туалету хтось тоне і просить про допомогу, і кричить: - хвилю не гони!

Відправивши солдата за мотузкою в розташування роти, я з сержантом, черговим по штабу, з ліхтарем вирушив у район туалету, що стояв трохи віддалік від наметового табору, у бік річки. Добігаючи до туалету, мені при світлі ліхтаря відкрилася така картина:

- У молочному світлі туману, а тієї зими було тепло, вода, що стояла в низинах і тепер чавкала під ногами, залила місце старого туалету, метрів на 10-15 від нового, сьогодні викопаного військовослужбовцями, які проштрафилися, а з вигрібної ями дві стирчать голови, які волали про порятунок за допомогою нецензурних виразів. Ще здалеку було чутно:

- Рятуйте! Тонемо! Люди — допоможіть! Гей, скоріш виручайте!

- Не гони хвилю, мудак! Геть від мене, сцука!

- Я ж на зріст нижчий і навшпиньки стою, та вже захлинаюся лайном!

- Та не базікай ти пихтюк дерибанний, вітами своїми, уже весь мене гійвом споганив, пливи на інший берег, нічого чіплятися за мене!

Хлюпання смердючої рідини, що бовтається, перебірка людей словами, яким немов заважало щось у роті, сопіння і пихтіння...

- Пес ти рогатий, ногою вже штани мої зняв, як я тепер їх дістану!

- Тону в натурі! Підсобіть! Дай хоч за плече потриматися!

- Звіздюк! Кашкет, шитий у Києві, втопив нікчема! Штани вже зняв, а тепер і кашкет втопив сцюка! Спеціально привів втопити в гівні! Завтра я з тобою розберуся ідіот довбаний!

- Товаришу підполковнику, я ж ненавмисно! Ви ж самі мене підсаджували! Ноги мої зіслизнули. У вас руки слизькі...

Довелося втрутитися в наелектризований діалог, служба...

- А хто це там плаває, ніяк не зрозумію?!

- Це ми, підполковник П. і капітан К.!

- Я, черговий по частині!

- Іваничу, любий, за мотузкою людинку відправ, витягнути нас звідси!

- Тільки я вже послав за нею! Зачекайте трошки.

- Та як же тут в лайні чекати, коли вода все прибуває?

- До вас же метрів 5 — 6 водного простору!

- Добре! Гаразд! Слава Богу що ви ще тут появилися! - випалив скоромовкою парторг табору — замісник головного комуніста в/ч.

- Заткни пельку! Про Бога про себе згадуй, а не при людях! - зашипів на свого безпосередньо підлеглого старший офіцер.

- Оце то партієць — ленінець! Безбожник Бога в скрутну хвилину згадав, - помізкував я, якось загадково усміхаючись.

- Коли цих заручників зі смердючого рингу витягатимемо, мотузки можуть спорснуть. Самому б там не опинитися, - бачачи й розуміючи, як без цього підвищується рівень рідини з пекучим запахом смороду, - зміркував я.

Нецензурний і панічно-агресивний діалог тих, хто потрапив до ароматизованої пастки, тривав, аж доки не прибула підмога, солдатів і офіцерів із підрозділів, що витягли нещасливців із лайнячого полону.

Коли витягали підполковника, штани, що сповзли з пояса на чоботи, нагадували обриси хвоста тіла русалки... А неприхований сміх випадкових рятівників пловців та глядачів з цього незапланованого видовища лякав сіру млу яка тут того вечора розкошувала.

Розмов і розповідей про цю подію всім нам вистачило надовго.

Кеп*** дав добу на відмивання “червоним” слідопитам, і від них потім завжди пахло французьким одеколоном, що наводило всіх на сміх від їхніх французьких ароматів...

Ці офіцери потрапили в нечистоти ввечері, коли було темно, і туман ще згустив нічні акварельні фарби, під час вечірньої повірки, що розпочалася десь за дві години раніше, перед нічними виходами на заняття, перевіряючи, як покарані за щось солдати виконали поставлене завдання з перенесення туалету.

Відсутніх у таборі двох офіцерів не кинулися шукати, і не надали цій справі особливого значення, подумали, напевно, що в «гаштет» (пивбар), може, заглянули кухлик пивка попити, а до 10-ї години вечора ще дві години, і вони скоро з'являться.

Відтоді знаменитий зворот нашої мови: - Хвилю не гони! -

надовго закріпився не тільки за цими політпрацівниками - бідолахами, і ходив у побуті гарнізону, і не тільки, забуваючи, напевно, первісну його історію...

* НДР - Німецька Демократична Республіка - не існуюча держава, що увійшла до складу об'єднаної Німеччини.

**ГСВГ - Група радянських військ у Німеччині (НДР), виведена на територію СРСР, як Західна Група Військ. 1994 р. останні її ешелони.

***Кеп — командир полку чи військової частини.