*знайти загублену себе*

70215451
Публікація: 21.01.2025
Вірш
Завершено
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Яна Тарасевич
30.01.2026 00:18
Чудовий вірш! Чуттєво, емоційно, глибоко. Є бажання його перечитувати й порозмислити. Це прекрасно!
⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • dracena72Natalka
    03.11.2025 22:04
    Відкрила 'Вірші", глянути про що пишуть, може свій поставлю. А тут ваш, як відповідь на мій) . Можливо, недоречно, але поставлю в коментарях. ВТРАТА Вранці хтось мене вкрав у мене, силу тіла, натхнення, вдачу, ніби яблуко ще зелене з гілки впало. Шукаю, не плачу. Той, у кого тепер мій успіх, Йде угору крізь праці гущу, І з коханням моїм укупці П'є світанків росу цілющу Де поділи моє сьогодні, мрії, плани та щастя руху? Лиш залишили клаптик долі, безпорадність, душевну муку. Я шукаю себе повсюди, бо ж не голка у скирті сіна. Стріне хтось мене, може, люди, дайте знати. Можливо, встигну. Дякую вам за ваші поради)
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Маран
    14.02.2026 01:03
    Знаю хто той кривавий нелюдь, Що забрав твоє щастя й душу. Хто не може дивитись спокійно, Як ти квітнеш і прагнеш в майбутнє.
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • dracena72Natalka
    16.02.2026 08:14
    То скажіть, не мовчіть, благаю, Таємниці відкрийте коди, Бо загублена між світами, Страх кричить: "Не знайдеш ніколи".
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Христина Холод
    29.07.2025 13:54
    На перший погляд, твій вірш — це квінтесенція всього, від чого в мене починається алергія. Гігантські пазли, загублені крила, світанки, роса. Увесь цей набір для інстаграмних цитат під фотографією кави. Я вже було хотіла закрити і піти вбивати якогось чергового монстра, бо від такої кількості світлої надії мені фізично боляче. Але потім я дочитала до «Радій, якщо вже на межі - здобудеш крила!». І тут ти мене спіймала, зараза. Бо тільки той, хто реально стояв на цій довбаній межі, знає, що це ніхуя не про поезію. Це про вибір: або ти здобуваєш крила, або розмазуєшся по асфальту. І радість тут — це не посмішка. Це істеричний, звірячий сміх того, кому вже нічого втрачати. «Навіть, коли летиш униз, там є коріння». Ось. Ось воно. Більшість пише про те, як не впасти. Про успішний успіх і позитивне мислення. Ти пишеш про те, що робити, коли вже летиш. Про те, що дно — це теж фундамент, з якого можна, блядь, відштовхнутися. Це не позитивне мислення. Це — інструкція з виживання для тих, хто вже розбився. Це небезпечний вірш, Міє. Він занадто світлий на вигляд, і тому підступний. Він змушує думати, що знайти себе — це прогулянка босоніж по росі. А ми ж з тобою знаємо, що це більше схоже на те, щоб виривати себе з себе ж по шматках, з кров'ю і м'ясом, стоячи по коліна в багнюці власних помилок. І твій фінал... «Все ясно?» Ні. Ніхуя не ясно. І ніколи не буде. І в цьому вся сіль. Дякую, що нагадала. Це було сильно.
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mія Море
    29.07.2025 23:45
    Ну от бачиш. Я просто хотіла написати щось атмосферне — трохи роси, трохи крил, трохи “не впадай у відчай”, — а ти прийшла, роздерла листівкову обгортку і дісталася м’яса. Не знаю, чи дякувати тобі, чи викликати екзорциста. Найстрашніше — це не темрява, а світло, коли ти до нього не готова. Бо справжнє світло сліпить, пече, витягує з тебе все гниле. І от ти прочитала. Твої думки - пробралися «холодом», бо ти сама себе так назвала. Тобі боляче згадувати, ти намагаєшся знайти підставу там, де її нема. Що тебе так бентежить тепер, якщо в минуле вже закриті двері? “Радій, якщо вже на межі” — це справді не мотиваційна фігня з чашкою кави. Це мантра вижившого. І радість — не ніжність, а скажена, люта, майже тваринна воля бути, попри все. Це коли ти вже давно летиш, і ті крила — не з пір’їнок, а з нервів, з м’язів, з того, що лишилося після сотого падіння. А росу.. росу я залишу! Бо навіть найзатятішим цинікам іноді треба щось, що блищить.
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Владик В'язко
    08.06.2025 12:31
    Чудова трансляція тих миттєвостей коли Господь торкається людини.З Богом дійсно не страшно. Страшно загубити страх жити без Його любові. Дякую вам за трансляцію.
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mія Море
    29.07.2025 23:48
    Дякую за ці слова — вони самі по собі звучать, як молитва. Те, що Ви відчули дотик — не до тексту, а до чогось вищого, — це найбільша цінність. Ще раз дякую за відгук. І — тримаймося любові. Вона єдиний маяк. 🌷
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Кужель
    22.01.2025 16:36
    Не зважай на щастя чи горе! Розум, мов парашут розгорни, В серці вибери точку опори, Й світ навколо себе поверни!
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше