Кафе "Галактика"

“Оце так поталанило!” — дівчина захоплено завмерла на порозі. Її погляд був прикутим до незнайомця. Високий, стрункий. Крізь оманливу тендітність відчувалась внутрішня сила. Самурайські темні брови, очі кольору вишневого лікеру. Легка небритість та спокійно-саркастичний вираз обличчя. Довгий шкіряний плащ з коміром-стійкою. Таємничий, зовсім не схожий на місцевих пігмеїв. Сьогодні Ольга виграла джекпот.

З максимально незалежним виглядом дівчина продефілювала до стійки. Ходою, гідною Міланів, Парижів та Українських тижнів моди разом узятих. Спинилась, граційно вихилилась, струснула білявим волоссям.

— Нааасть, хто це? — прошепотіла до барменки.

— Гадки не маю, — набурмосилась Настя.

— Скажи, він дивиться? Дивиться? — Ольга закусила пухкеньку губку.

Несхвально цокнувши язиком, Настя зиркнула в бік чоловіка.

— Нє-а. Брати щось будеш?

Отримавши своє морозиво Ольга замислилась. Так легко вона не здається! Протискаючись до свого столика — абсолютно випадково, як ви могли зрозуміти — злегка штурхонула дупцею плече незнайомця.

— Ой, вибачте, будь ласка, — прощебетала дівчина, натягнувши посмішку у 120 ватів. Той тільки кивнув, не відриваючись від свого заняття.

“Міцний горішок, — гмикнула Ольга до себе. — Треба міняти тактику.”

— Як приємно бачити нове обличчя! — дівчина рішуче всілася навпроти. — Звідки ви до нас?

— З іншої частини…

— Країни?

— “Всесвіту”, — подумки закінчив чоловік і різонув напівпосмішкою Ользі по серцю. Кривою, наче меч фракійця, і такою ж смертоносною.

“Дідько”, — знітилась Ольга і провела стратегічний маневр, покликаний це приховати. Дівочі принади, обтягнуті тонкою кофтиною, опинились навпроти очей незнайомця.

“Це ж який розмір тактичного комбінезона має бути? — розмірковував чоловік із задумливим поглядом. — Та де там, лише індпошив.” І поки він розраховував на скільки криптошекелей потягне таке замовлення, Ольга насолоджувалась увагою, сприйнявши її на свій лад.

— За покликом серця до нас приїхали? — дівчина кокетуючи поправила зачіску.

— За покликом роботи, — чоловік допив каву та витяг нізвідки сріблясту пласку валізку.

Ользі стало достобіса цікаво що ж там всередині. Аби її ввічливо не спровадили, вирішила чимскоріше роззнайомитись.