Кафе "Галактика"

Настя визирнула на вулицю, поглянула Ользі вслід та хутко зачинила кафе. Щільно замкнені жалюзі не лишали жодного шансу побачити що відбувалося далі. Вона повернулась за стійку та витягла з сумочки дивний як для барменки предмет. Це був “годинник”, такий як у Каса, але більш, гммм… вінтажний.

— Астро, ти мене чуєш? — долинуло з “годинника”. — Перевірка звʼязку.

— Чую тебе добре, Золдане, — відгукнулась Настя-Астра.

— Доповідай.

— Місію виконано.

— Ускладнення?

— Н-ні…

— Тебе розкрили? — співрозмовник вловив в її голосі вагання.

— Ні.

— Бази залишились цілими?

— Бази знищено. Прикриття працює за найкращим сценарієм.

— Людина з Альянсу..?

— Сітізен Третій!!! Він на півдорозі до головного штабу, — від хвилювання Астра заговорила вдвічі швидше. — Маю докази вживання під час служби заборонених речовин, код 1201, клас бойові наркотики, місцева назва “Кава”!

— Відправляй швидше, — голос Золдана втратив наліт офіціозу. — Позбудемось цього засра… засланця раз і назавжди!

Астра завантажила запис з лінзи на правому оці та натисла “відправити файл”.

Кілька хвилин передавач мовчав. Нарешті, коли (як мінімум!) з кар’єрою ворога було покінчено, Золдан не витримав:

— Астро… Як тобі в біса це вдалося?

— Насправді, — знітилась дівчина, — ми з ШІ доробляли план, коли втрутилась місцева.

— Місцева?! Нам потрібні такі люди. Спробуєш завербувати?

Астра задумливо відтягнула край костюма, що виглядав точнісінько як її шкіра. Камуфляжне покриття пішло легкими хвилями.

— Не думаю, що це гарна ідея…

— Чому? Ти могла б лишити її замість себе та повернутись додому, — мрійливо завів чоловік улюблену пісню.

— Мій тактичний комбінезон їй не підійде.

— Ну то я вишлю інший.

— Там тільки на замовлення шити! Якби ще в нас був достатній бюджет…

— Добре, я зрозумів. Але про всяк випадок запиши її, — Золдан трохи помовчав, а потім додав: — “Олівцем”.

— Запишу, — усміхнулась Астра. — Кінець зв’язку.