Згаслі мрії

Цікаво розуміти те , що будучи малим дівчиськом. Не мріяла про замок , чи про принца , як в добрій казці , чи мультфільмі . Проте коли у пам'яті спливають інші дітлахи, пригадуєш , як хтось хотів у космосі літати , хтось гарні сукні шити для своїх ляльок .

І от , дитинство вже позаду . Тепер , я точно знаю чого прагну , для когось звісно мої плани покажуться нереальними думками , але я наполегливо готова йти і намагатись все зробити, для того ,щоб мети своєї досягти.

Не можу не погодитися з тим , що ностальгія в певній мірі це прекрасно , але мені цікаво стало , чому ті дітлахи, з якими разом і гуляли , й грали і росли .

Вже більше мріяти не здатні , як колись .

А просто опустили руки , не здатні до так званого двобою. Яке життя підготувало всім