Погляд у вчора

Забудь незабутнє...

Забудь мої очі, як я забувала світанки,

Де ми прокидались на битому дотиком склі.

Забудь мої вірші, що їх відпускала в початки

НЕ нашого літа, на чисто-земнім полотні.

Забудь моє серце, що все оберемно ховало,

Ти в ньому - незнане, бо спалено дико-чуже.

Бо зорано вічне, яке самовито стікало

З горнятка довіри, мов стигле й забуте кліше.

Забудь мої руки, які не могли обіймати,

І збиті тенета, які обплітали жагу...

Ти й досі гадаєш, що можеш безсило втікати,

Та я не сховаюсь. Дивися - усе ще стою...

18.01.2025