Оксанці.

Ох ті Оксани йой які бідові.

Від них ховаються усі чорти.

На зовні цяцьонькі пухові.

А спробуй но дорогу перейти.

Вже не сховають ні фортеці ні кордони.

Немає для Оксани перепон.

Складайно зброю друже раджу.

Здавайсь мерщій Оксаночці в полон.

То може милість буде більш за кару.

Розквітне знову у душі весна.

Розвіє вітер сум як темну хмару.

І буде знов Оксана золота.