Петро Гузiк "***"
30088
Твої пальці торкнулись моєї безодні
Мої демони, навчені їсти з твоїх рук
Дні без тебе пусті і холодні
Я застряг на цьому колесі мук
Мені подобається присутність твоя
І як мої губи вимовляють твоє ім’я
Хоч ти і вирвала себе з мого серця
Воно ще живе, але вже не б’ється
Час не лікує, він лишає шрами ножем
Хоч я і досі, залежний від тебе ще
Надіюсь вони ніколи не заживуть
Я дуже боюся тебе забуть.
Для М, завжди для М
04.02.2025
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯