Таємний клуб НЕ ідеальних

Вони пробралися до замку, як могли, уникаючи патрулів клонованих героїв. Це було неважко, адже клони рухалися так синхронно, що їхні маршрути були передбачувані, наче годинниковий механізм. 

— Добре, що вони не знають, що таке хаос, — прошепотіла Пересмішка, витягаючи з кишені ще пиріжки. — Тому в нас є перевага. 

— Хаос у нас в крові, — зітхнув Фелічіус, витягаючи баночку з написом “Експериментальна магія”. — І якщо що, це, мабуть, вибухне. 

— Мабуть? — злякано перепитав Недошпаг, нервово озираючись. — Яке “мабуть”? 

— Не хвилюйся, — підморгнув Фелічіус. — У нас ще ніколи нічого не вибухало в найгірший момент. 

— Хоча, ні, — додав він після паузи, — насправді завжди. 

Коли вони дісталися до зали, де працював Клономатус-2025, Гарбу уже був там. Він стояв, тримаючи у руках трубку, з якої тільки-но виповзав черговий ідеальний герой. 

— Ви нарешті тут! — вигукнув він, побачивши друзів. — Ця штука випускає героїв швидше, ніж я встигаю вигадати, як її вимкнути! 

— А ти взагалі намагався? — запитала Пересмішка, оцінюючи машину. 

— Нууу, я спочатку думав, що це зроблю… але потім зачепив щось, і тепер їх вилазе вдвічі більше! — зітхнув Гарбу, відмахуючись від чергового клона, який привітно всміхався. 

— Чудово, — зазначила Принцеса. — Усе йде за планом. 

— За чиїм планом? — перепитав Фелічіус, витягаючи свою баночку. 

— За нашим! — рішуче сказала Принцеса. 

Пересмішка швидко розклала свої пиріжки біля машини, додаючи до кожного трохи “спеціального” інгредієнта. 

— Клони не можуть чинити опір бездоганному запаху домашньої драконової випічки, — сказала вона, розставляючи останній пиріжок біля пульта управління машиною.

І вона мала рацію. Як тільки перші герої помітили пиріжки, їхні синхронні рухи порушилися. Вони перестали повторювати лозунги й рушили до їжі, немов зачаровані. 

— Це жорсткий обхід їхньої ідеальної програми! — вигукнув Фелічіус 

— Ніколи не недооцінюйте силу смаколиків, — усміхнулася Пересмішка. 

Фелічіус підійшов до Клономатуса-2025, вивчаючи його механізм. 

— Це щось середнє між магією і механікою, — пробурмотів він. — Але якщо я додам трохи… ось цього, воно точно перестане працювати. 

Він витягнув баночку з блискучим порошком і висипав її у найближчий отвір машини. Спочатку нічого не сталося. Потім машина тихо зашипіла, а далі почала крутитися у зворотному напрямку. 

— Що це було? — перепитав Гарбу. 

— Я називаю це “Зворотний ефект хаосу”. Якщо все піде за планом, всі клони мають… 

В цей момент із машини почали вилазити мініатюрні версії героїв — не більші за яблуко, з крихітними мечами та ще більш крихітними щитами. 

— …перетворитися на ляльок, — закінчив Фелічіус, роздивляючись одного з клонів, який намагався всміхнутися, але це виглядало просто кумедно. 

Тим часом Капітан Недошпаг підняв камінь, і жбурнув його прямо у найбільший кристал машини. 

Камінь влучив точно в ціль. Кристал розлетівся на друзки, і машина завмерла, випустивши останній потік диму і кілька іскор. 

— Це все? — з надією запитав Гарбу. 

— Думаю, так, — кивнув Фелічіус, витираючи піт із чола. 

У цей момент усі клони, які вже вилізли з труби та тренувались на площі, відчули загубленість. Вони дивились один на одного як у перший раз. 

— Що будемо робити з цими ідеальними загубками? — запитав Гарбу. 

— Відправимо до моєї подруги Дракониці! — відповіла Принцеса. 

— Для начинки пиріжків? — схвильовано запитав Недошпаг. 

— Та ні! Дракониця хоче, щоб її пекарня стала мережева. В її планах в кожному поселені Легендаріі мати свого працівника. А ці герої ідеально підходять. Драконів не бояться, приятні на зовнішність, та всі однакові. Вони прямо брендове обличчя. 

Маг Копіюс повернувся до зали якраз у той момент, коли його машина вибухнула маленькими феєрверками. 

— Що ви наробили?! — закричав він, розмахуючи руками. 

— Ми врятували королівство від ідеальної нудьги, — відповіла Принцеса, підкидаючи пиріжок у повітрі. 

Гарбу, Фелічіус і Капітан Недошпаг усміхнулися, хоча їхні усмішки були далекі від ідеальних. 

— І тепер, замість армії героїв, у тебе буде армія пекарів, — додав Фелічіус. 

Копіюс зітхнув і похитав головою. 

— Можливо, ви й праві. Ідеальність — це дійсно трохи… одноманітно. Я шукав можливість зупинити це, але духу не вистачало загубити такий ідеальний проєкт. 

Представники клубу дочекались поки прилетіла Дракониця. Познайомили її з всіма новими ідеальними працівниками. Ідеальним героям сподобалось ідея працювати в мережевих пекарнях по всій Легендарії. Дракониці сподобалось, що герої всі як один під’єдналися до її магічного управління… А наші неідеальні герої вирушили додому, знаючи, що їхні невдачі знову стали найкращим рішенням у найгірший момент.