Мурррмани

Коти сиділи, спорожніле блюдце.

Наче й поїли, але в шлунках нюдси.

"Смачна та риба! А поживність має?

Щойно ковтав, а вже не вистачає".

"Ой, леле! – нявчить інший котик. –

Так хочу їсти, аж скрутив животик!

А скажи, Сірий, що ми там робили

Перед обідом, як поспішно з'їли"?

"Стривай, Руда, хіба ж не пам'ятаєш?!

Чи знов мене дарма перевіряєш?!

Так само, палко, разом розмовляли

Про ласощі, що їх занадто мало"...

Коти ще довго в голос говорили,

Що люблять більше їсти і що б з'їли.

Розмови, справді, крадуть в добі час:

"Урааа! Мерщій! Вечеря буде в нас"!