Леся

- А якщо себе сильно потягнути за комірець, то можна відірвати від землі? - Із роздумів Лесі.

У нашому 22 столітті, всі давно були звільнені від домашньої роботи. Змість людей цю роботу виконували різноманітні роботи. Концепція ' Розумний будинок ' виникла якщо мені не зраджує пам'ять на прикінці 80- х років двадцятого століття.

Та масовим воно стало у середені двадцять першого століття. Еля- робот андроїд, домогосподиня і за сумісництвом Лесіна нянька. Так як Леся дитина ну дуже не посидюча . Років до трьох, із цією задачею справлялися дідусі та бабусі. Але після чотирьох років, бабусі та дідусі не встигали за всюдисущою Лесей .

На допомогу прийшлося придбати робота няню. Тільки вона поспівала за Лесею та не знала втоми. Няню звали Еля. Цих роботів випускав Львівський завод Електрон. Еля була вдягнена в шкіру з латексу, і не одразу можна було здогадатися що перед вами робот а не людина .

Еля стояла біля стовбура великого дуба , обличчям до стовбура і лічила - 97, 98, 99, 100 , я йду шукати - сказала вона.

Еля повернулася і роздивлялася у пошуках Лесі. - Деж мала заховалася? Схованки - це улюблене Лесіна гра. Леся видерлась на самісіньке верхів'я не великого дуба.

Звідти вона спостерігала як Еля її шукає.

Повернувши голову праворуч, вона побачила веселку. Вона як зачарована дивилась на це чоло природи. І навіть забула , що її шукає Еля . Вона стала переходити з гілки на гілку, щоб краще роздивитися Веселку. На одній із гілок нога послезнулася, і вона полетіла до низу. До землі вона не долетіла , бо хтось міцно схопив її за комбенізон . Крутнув головою ліворуч та праворуч, Леся зрозуміла , що це гілка дерева тримає її над землею . Елі поруч не було, вона пішла її шукати . - От так завжди, коли всі потрібні - то нікого немає. А коли хочеться зробити щось таке , що забороняють - то всі тут- як тут. - промовила Леся надувши щічки. Звати Елю вона не квапилася , бо тоді програє. А програвати Леся дуже не любила. Вона щосили крутнулася ліворуч та праворуч, але ні , вона міцно застрягла.

Леся ручками за спину, але зняти себе з гілки не змогла. - І як тільки Барон Мюнхгаузен себе за перуку витягнув з болота? Здається Барон Мюнхгаузен збрехав ?! - А ще дорослий називається!

Не можна дітям брехати ! Декілька секунд по іркувавшм додала - ні , нікому не можна казати не правду! А потім , ще трішечки поміркувавши додала - Ну хіба якщо дуже треба, то трішечки можна . А взагалі якщо можна не брехати , то краще не бреши!

За усіма роздумами її застала Еля.

- Все Лесю , упіймалася - сказала Еля. Якщо б не ця гілка , то не впіймала мене - незадоволено відповіла Леся. Та що, може залишити тебе тут - запитала Еля. - Та ні, здаюсь , знімай мене - сказала Леся.

Еля зняла Лесю з гілки , та поставила долу.

- Леся ходімо до дому. Я бачила як приїхала Наталя Олександрівна! - Сказала Еля. Наталя Олександрівна - це Лесіна мама. Ура! Побігли хутчіш! Тільки це , мамі ні слова про те що я ледь не впала ! - Сказала Леся. Леся, тиж знаєш, що я не вмію брехати . Я ж не людина, немає в мене такої функції. Добре , а якщо у тебе не запитати- ти можеш промовчати ? - Запитала Леся. - У такому випадку можу ! - Відповіла Еля. - От і домовились ! Ми з тобою одна банда - сказала Леся і побігла на зустріч матусі .