Леся

Юрій Іванович пішов, а Леся та Юрчик стали діставати із своїх рюкзаків приладдя: маленькі лопатки, щітки, совки . - Де почнемо розкопки? - Запитала Леся у Юрчика. - Ну , може тут?! - Невпевнено запропонував він. - А може давай трішечки далі? Там і струмок води ближче до цього " Терекону" . - Твоя правда ! - Сказала Леся.

Тим більш з того боку схили пагорба більш круті . -А це означає що? Правильно копати менше та легше! - Сказала Леся своєму другові. - Ну ,тоді до справи , наймолодший науковий співробітник Леся Юріївна! - Сказав Юрчик. - До справи ! Наймолодший науковий співробітник Юрій Вадимович! - С дуже серйозним виглядом відповіла Леся. Вони взялися попасти пісок скидаючи його до низу у невелику западену. Пісок майже сам сповзав до низу. А друзі тільки допомагали йому у цьому. Час від часу, друзі робили паузу у своїй роботі. Вони пили трояндовий чай із тормоса . При цьому намагаючись бути схожими на дорослих. Вони і не помітили як стали називати один одного - " Леся Юріївна, та Юрій Вадимович" . А ще у їхній мові з'явилося нове слово - " Колега" . Вони так стали один до одного звертатися.

Вони розчистили невелику ділянку грунті і відпочивали п'ючи гарячий чай. - Ну , що колего! - Звернувся Юрчик до Лесі. - Не погано ми попрацювали . Але нажаль , я констатую той факт, що й досі нічого не знайшли. Ці слова Юрчик промовив , намагаючись бути схожими на свого батька. Ця гра у колег , Лесі теж подобалась. І вона відповіла . - Ну що ж ви хочете колего ? Розкопки тільки почалися! У цей момент Леся думала як вона поважно виглядає. - Ви праві, наймолодший науковий співробітник Леся Юріївна! Ще багато роботи! - Сказав Юрчик і топнув ногою. Пісок під його ного став провалюватися. Юрчик ледь не впав, та відскочив у бік. Пісок почав спускатися до низу викликаючи цепну реакцію . Тепер вже пісок сипався і зверху. Розтікаючись потоками на всі боки. Леся та Юрчик схопили свої речі та побігли далі. Тікаючи від цього пісчаного зсуву. - Що ми накоїли ? - Перелякано запитала Леся. - Сподіваюся нічого страшного - відповів Юрчик. За пару хвилин зсув піску припинився. І Леся з Юрчиком пішли глянути , що ж вони наробили. Друзі йшли помалу , побоюючись викликати ще один зсув. Підійшовши місця розкопок, вони побачили , що під піском ховалася стіна із великих брил. Стіна була посилена. Щось це нагадувало. - Юрчик, знаєш що це? - спитала Леся друга. - Піраміда - відповів той. Так , вона! - Підтвердила Леся.

- Ми умничкі - розумничкі ! - Сказала вона.

- Ходімо батькам розкажемо , що ми зробили наукове відкриття!!! І друзі пустились з усіх ніг туди де працюють батьки .