Цвіт сакури

Щось невпинно цвіло

Листя сакури опадало

Де ж моя любов,

Що насмак, як кров ?

Солодку, мов карамель

Історію творила акварель.

Згадуючи мелодію приепічну

Їхньої усмішки вроду вічну.

Закриваючи шибки,

Сяяли вічки

Узрівши у далі

Їхні постаті милі.

Для них не має імен

Пісні диких сирен

Перед ними німі.

Посміхніться мені !

Із тих країв,

Де вирує любов

І спинений плин

Тих давніх чин...

Закон один на всіх,

То гріх, коли без втіх

Цілуєш чужі вуста.

Адже там їх душа !

Що не шукає гроша.

Багатство життя —

Це щирі почуття.

З ними хороша...

Мелодія ллється.

Моє ж серце крається

Від тої втраченої милоти,

Котру колись давно дарував ти...

Я так боялась висоти

Та з тобою рада була летіти

До тих омріяних небес.

Що ж. Страшно було падати...