Стріли Купідона

Вечір. Літо. Все навколо

Нічку тиху вигляда.

Серце щось тоді вкололо,

Не пустило в забуття.

Почуття – кохання зветься,

Й сила в нього не слабка.

В душах тут війна ведеться,

Людська доля нелегка...

Стріли Купідона нині –

Це не тільки про слова.

Це про вчинки, про надію,

Що наповнює здавна

Душу, тіло, може більше

Але кожен й не впізна

Чесно, може то і ліпше

Афродіта ж не сліпа?..

Ось і діва підкорилась

Силі терпкого вогню.

Так, любов – це прірва, мила

В яку миттю я впаду.