Сибірський блюз

Початок атаки Ленора побачила на власні очі.

Як майже і завжди о четвертій ранку вона була нагорі. Видивлялась зорі та низько пролітаючі супутники і віддавалась переживанню власної емоційної невдатності. Ромко на своїй нічній вахті міряв собі кроками нижній майданчик, курив і до неї з розмовами не ліз. Як і завжди. Всі думки Ленори, як би вона не намагалась спрямувати їх в інше річище, крутились навколо тієї самої старої непозбувної думки: чому Він(Олекса) мене не любить?

Вона саме занурювалась у чорний бездонний колодязь цього вічного запитання, коли почула внизу голосний стрекіт, якого ніколи раніше не чула, і побачила поодинокі спалахи. Потім яскрава точка відділилась від темної маси дерев, прокреслила свій шлях по темному небу і вибухнула майже поруч, за кілька десятків метрів від Комарика. Ударна хвиля майже збила її з ніг. Кілька дерев загорілись.

Ленора почула як кулі ляскають о металеві борти Комарика і свистять в повітрі.

Ромко щось прокричав нерозбірливе в радійку, а потім зник з поля зору.

“Він сховався, — подумала Ленора, — мені, мабуть, теж треба”.

Вона повільно опустилась навколішки і поповзла в напрямку люка. Їй не було страшно померти від кулі чи вибуху, така опція взагалі не передбачалась в її програмі, тому не викликала емоційної відповіді. Вона тільки подумала, що мала б зберегти своє тіло і свою сукню неушкодженими. Для Нього.

Спустилась вниз, в коридор, чіпляючись за товсті металеві скоби, які тут виступали в ролі сходів. Звуки пострілів тут відчувались тихіше. Потім почула знайомий металевий скрегіт — так відкривались відсіки в корпусі вежі, випускаючи назовні бойові дрони. Зазирнула в центральну рубку. Олекса і Ромко вже були там, сиділи уткнувшись в планшети і перекидались незрозумілими короткими фразами.

Але Олекса все ж якось помітив її присутність і навіть відволікся на півхвилини від того, що б він там не робив.

Він сунув їй в руки ключ-карту:

— Пензлюй до мене в каюту і будь там, поки не закінчимо. В свою не ходи, там зовнішня стіна паршива, вважай жерстянка, навіть з калаша проб’є. Просто сиди і чекай, добре?

Ленора кивнула. Взяла карту. Розвернулась і пішла до сходів на ярус нижче, там де знаходились житлові кімнати. Назовні щось знову голосно розірвалось, і вежу струснуло.

Хоча це і не були ті обставини, про які вона мріяла, вона все одно відчувала радість від можливості знову потрапити в його кімнату.

Піднесла карту до електронного замка, двері з шуршанням відсунулись вбік. Кімната була саме такою, якою вона її пам’ятала. Вузьке одномісне ліжко, на якому валялись зіжмаканий спальник і подушка. Над ліжком лампа і стандартна поличка. На поличці кілька старих паперових книжок, електронна читалка, пачка цигарок.

Жодних сувенірів, жодних милих дрібничок, ніяких постерів на стінах. Нічого.

Біля іншої стіни стілець, висувний стіл і на ньому комп’ютерний термінал. Екран світився. Виходить, Олекса не спав, щось там своє дивився.

Ленора підійшла, сіла. Якби у неї було органічне серце, воно б зараз калатало. Це був шанс зазирнути за його відсторонену маску, за якою він від неї вже місяць ховається. Все, про що вона могла мріяти.

Десь далеко пролунало ще кілька вибухів, але Ленора їх майже не помітила.

“Хоч би це було порно, — подумала вона, — я нарешті змогла б дізнатись, що саме його збуджує, і тоді… Тоді я стала б цим за всяку ціну”.

Це було порно.

Гейське порно.

Ленора чула ще постріли, але тепер вони не хвилювали її взагалі.

Вона продивилась відео повністю. Потім подивилась ще раз.

Потім полізла в історію пошуку, сподівалась знайти там підтвердження, що це випадковість, експеримент.

Це не була випадковість.

Вона відчувала, як звичні і комфортні для неї уявлення про реальність починають ламатись. Тремтіти, як тремтить металева підлога під ногами. Як це могло статись? Як міг чоловік, якого вона так любила і так хотіла, обрати замість цього мріяти про смоктання прутнів інших чоловіків? Але це було правдою, з якою вона не могла сперечатись.

Ленора не знала, що має робити далі. Варіанти, які крутились в голові, виглядали дещо недолугими. Перевдягтись юнаком і змайструвати собі страпон? Навряд чи це буде повноцінною заміною. Спробувати його “перевиховати”? Дурниці, навіть вона, дурна секс-лялька, знала, що гомосексуалізм не хвороба і не примха.

Ленора бачила тільки один вихід з ситуації: заради свого Коханого вона мала змінитись і стати чоловіком. Тим чоловіком, якого він зможе нарешті покохати. Так, це була єдина можлива опція. Але як технічно вона мала це реалізувати?

Вона сіла на ліжко і втупилась в стіну. Вона знала, що розробники передбачливо вбудували у її код можливість невеликих ситуативних змін. Їй навіть подобалось, що за потреби якісь її смаки чи манери могли змінитись митєво, заради основної мети. Це ж так зручно – за пару щиро полюбити літературу і почати в ній розбиратись. Відчувати це так, ніби вона любила літературу завжди, для того лише, щоб принести радість Коханому. Вона ніколи не мала брехати чи прикидатись, чарівні алгоритми в глибинах її цифрової психіки підлаштовували все так, що вона відчувала себе щирою. Бази даних на її процесорі містили тисячі добре продуманих і детально розписаних еротичних фантазій, і за бажання вона могла зробити кожну з цих фантазій своєю. Зробити кожну з цих фантазій собою.

Але перемінити жінку на чоловіка? Це було фундаментально. Прописані наперед алгоритми її до такого не готували.

До того ж ці зміни мали бути насамперед фізичними, намацальними, це ускладнювало справу. Насправді, у Ленори був вбудований протокол для втілення фізичних змін, її тіло, зроблене з пластику, латексу і металу було певною мірою адаптивним. Але цей механізм не було призначено для фундаментальних змін. Скоріше для чогось такого, як змінити форму носа. Можливо розмір грудей чи статевих губ. Такі були стандартні протоколи, записані в пам’яті Ленори. Протоколу для повної зміни статі там не було.

Але ж, наполегливість долає будь-які перешкоди, чи не так? До то того ж тепер у неї був доступ до терміналу з потужним ШІ бурової вежі. Адже Олекса так і не заблокував термінал, не встиг.

Треба було “всього лиш” зробити дуже докладну 3D-модель для нового чоловічого тіла, а потім “пояснити” її власним вбудованим тілесним підпрограмам, як саме треба провести процес трансформації.

Про бій, який тривав назовні, Ленора просто забула. Тепер у неї була мета. Був план. А всі, хто потенційно могли б їй завадити, були дещо заклопотані.

Так дивно, подумала, у фантастичних книгах люди уявляли андроїдів холодними та бездоганно логічними. І ось вона тут, робить те, що робить заради кохання.

Найперше, Ленора знайшла зразок — того юнака з порно. Попрохала Комарика створити докладну модель по відео. Ця операція вимагала певних потужностей обчислення, тож ШІ перепитав про доступ і права адміністратора. На щастя, ключ-карта працював як підтвердження особистості.

Потім вона знайшла у своїй коробці необхідний кабель. Сьогодні їй потрібне буде пряме та надійне з’єднання з терміналом. Вона сподівалась, що обчислювальних потужностей Комарика вистачить для того, щоб на ходу згенерувати необхідні низькорівневі інструкції. Вистачить, щоб докорінно перетворити її тіло. Зробити його таким, яке Коханий міг би жадати.

Вона також розраховувала, що після тілесної трансформації її таємнича “алгоритмічна підсвідомість” сама знайде спосіб побудувати нову самоусвідомленість. Раніше це завжди спрацьовувало саме так.

Ленора відшукала у себе під лопаткою спеціальний паз, в глибині якого ховався роз’єм. Доєднала кабель і переконалась, що сигнал проходить. Ще раз перевірила інструкції надані для ШІ вежі. Спочатку мав запуститись стандартний протокол “тілесної корекції”, а потім вже зсередини активувалась авторська модифікація.

Зручно влаштувалась на ліжку.

Натиснула клавішу.

Спочатку вимкнувся звук. Ленора просто перестала чути будь-що, бо її слухові аналізатори перестали спрямовувати сигнали до центрального процесора. Потім те саме відбулось з зображенням. Вона заплющила очі, але це вже нічого не змінило. Потім програма вимкнула всі кінестетичні і рухові датчики. Зник сам простір, але Ленора якимось чином все ще була тут. Точка в якій відбувалось самоусвідомлення. Точка в якій пульсувала базова константа Бажання.

Вона подумала, що все відбувається саме так, як і було заплановано. Зараз її старе відчуття тіла демонтується і перебудовується, і в потрібний момент програма підключить до її свідомості вже оновлену карту тілесності, яка буде керувати вже перебудованим тілом.

Треба було просто зачекати.

Ленора почала фантазувати, оскільки робити щось інше тут і зараз вона не могла. Їй стало цікаво раптом, а як це відчувається зсередини — мати тіло чоловіка, на що це взагалі може бути схоже?

Неочікувано, але це просте запитання викликало у неї цілу бурю незрозумілих емоцій. Це було сум’яття. Розгубленість. Страх. Сором. Лють.

Всі ці темні імпульси ніби піднімались з темряви, з тих глибин, куди вона ніколи в собі не заглядала.

“Але чому я відчуваю саме це?” — подумала Ленора.

А секундою пізніше там вже не було ніякої Ленори.