Кузьма

Саме в цей момент повз кіоск проходила Геля майстриня тату. Вона прямувала до свого салону, коли почула дикий, розпачливий “НЯЯЯУ!” з боку шаурменного автомата.

Вона зупинилась.

— Дивно, що за звук? В перший раз бачу таке повідомлення. Вона підійшла до автомата. На екрані миготіло повідомлення: “ОБДУВАННЯ ПАРОМ”. І тут вона побачила, як всередині борсається пухнастий клубок шерсті.

— Ох ти ж… — Геля вийняла з кишені портативний хакерський сканер.

Запустила швидкий аналіз системи. Виявилося, що автомат працював на базі дешевої операційної системи (ОС) “Вікно в дупу”, яку “ТехноГоп” розробляв для кавоварок і маршруток.

“Вау, ця штука надійно не зашита. Ну, подивімось, що тут можна зробити...”. На екрані вже було повідомлення “ДОДАТКОВЕ ПРОЖАРЮВАННЯ … 4… 3…”.

Вона дістала із сумки дроти, приєдналася до сервера та пробралася до керуючих команд та доступних операцій:

-Зробити / Розігріти шаурму

-Вибрати соус

-Підключити автоплатіж

-Вивантажити продукт

- СКАСУВАТИ Додаткове прожарювання.

— О, останній пункт мені підходить! — в голос сказала Геля, та вибрала операцію “Скасувати” та додала “Вивантажити”.

“ОПЕРАЦІЮ СКАСОВАНО” — автомат видав повідомлення. Кіоск завібрував, задимів, видав кілька беззмістовних рядків коду, потім запищав та видав повідомлення :”ПОМИЛКА! ВИВАНТАЖЕННЯ ПРОДУКТУ”

І через мить виплюнув Кузьму загорнутого в гарячий лаваш.

В лаваші политий соусом “сирне задоволення” кіт перекотився по тротуару. Геля вивільнила його з лаваша. Він сів, відчутно приголомшений, глянув на Гелю і сказав:

— Няв.

Геля глянула на нього, потім на лаваш, потім знову на нього.

— Привіт, пухнастий Шаурняу. Схоже саме тебе шукають патрульні дрони останній тиждень.

Кузьма підняв вуса, а потім гордо на неї подивився.

Геля засміялася:

— Ну добре, пішли зі мною. Нам треба серйозно поговорити про твою любов до нелегальної їжі.

Кузьму довго вговорювати не потрібно. Він обтрусився та швидко потрусив за Гелею. Він дякував долі за Гелю, яка змогла врятувати його з шаурменного автомата. І вже будував плани на апгрейд свого котячого існування.

Сподівання частково справдились. По-перше, у нього з’явилось місце де він міг спокійно відпочивати. Домова хата — тату-салон “Піксель” на Лівому березі, де замість м’якого дивана були металеві столи, стерильні голки та запах фарби.

По-друге, їжа. І хоча Кузьма сподівався, що буде отримувати необмежену кількість шаурми, Геля швидко зламала його ілюзії.

— Більше ніякої шаурми, — сказала вона, поклавши перед ним миску зі спеціальними кіберкотячими гранулами.

Кузьма з огидою понюхав ці снеки і зневажливо відвернувся.

— Ну і коти пішли… В 2095-му все таке примхливе, — пробурмотіла Геля, але врешті-решт таки дістала йому зі сховища шматочок курятини, — Окей тримай м’ясо, в мене є підписка. Але домовимося! Що не кожного дня, а то мені доведеться тільки те і робити, щоб працювати на тебе.

По-третє — він міг спокійно справляти нужду. За салоном Геля виділила місце де він міг відкладати своє неонове гімно. Механічна рука потім викладувала різні рекламні компанії на індукційній плиті яка підігрівала залишки життєдіяльності кота, щоб продовжити неонове світіння. Вона з радістю сказала:

— Це місце добре видно для проїжджаючих в маршрутках. Гімно не ідентифікуються як реклама, а додаткова реклама за яку не потрібно платити це круто!

Кузьма швидко зрозумів, що Геля – не просто тату-майстриня, а справжня хакерка. Якось він сів на її клавіатуру та випадково активував скрипт, який запустив лазерний проєктор.

На стіні салону з’явилося неонове голографічне повідомлення:

“ТехноГоп: Ми керуємо вами.”

Геля здригнулася, схопила кота й стукнула по кнопці вимкнення.

— Шаурняу, якщо ти ще раз зачепиш мій нанобук, я наб’ю тобі татуху з написом “офіційний спонсор ТехноГопа”.

Кузьма гордо підняв хвіст і облизав лапу, як ні в чому не бувало. Він не скаржився на своє мовчання, чи то що за те що зламалась муркотілка, його відвезли в утильний центр. Хоча зараз йому дуже хотілось висловити свої думки прямо, а не через багатозначні погляди, грубої нявкалки та поламаної муркотілки.

“У мене вже є татуха, що мені набили в “ТехноГопі” та “ Я голодний! Дуже голодний!”

— Я знаю, що ти щось задумав, — пробурмотіла Геля, дивлячись, як він уважно дивиться на неї та щось намагається передати.

— Нрр, — вирвалось з Кузьми.

— Не треба тут “нрр”. Ти ж тільки що хакнув мій холодильник, мені прийшло повідомлення, що моя підписка з Преміуму Плюс змінилась на Преміум Мега!

Кузьма зобразив найневинніший вираз морди. Геля задумливо поглянула на нього, а потім видохнувши сказала:

— Так, все. Я тобі зроблю голос.

Кіт насторожився.

“Голос?” А якщо він буде скрипучим, як у старого робота? Або ще гірше — як у маршрутника з "ТехноГопа”?

Але на вулицю не хотілось, тож він розслабився та довірився Гелі. Вона тут же взялася за роботу. Під’єднала кота до свого хакерського термінала, залізла в його вбудований кіберпроцесор і почала завантажувати дані.

— Так… Оу, да у тебе муркотілка глюкнула! Так це легко поправити...Так це працює... далі... синтез мовлення… Давай одразу поставимо тобі всі відомі мови, щоб ти не тільки бурчав, а ще й приносив користь.

— Няу?

— Так, Шаурняу ти говоритимеш англійською, китайською, японською, французькою, навіть мовою дронів!

Кіт скептично подивився на неї, але терпів.

Після кількох годин роботи Геля нарешті натиснула фінальну кнопку.

— Ну все, спробуй.

Кузьма кліпнув очима, ворухнув вухами й видав:

— Привіт, Геле. Я Кузьма, твій кіберкіт, — сказав він і голосно замурчав.

Геля ахнула.

— Це працює! — потім додала,— вау! У тебе є ім’я. Кузьма, а не Шаурняу! — і вона голосно засміялась.

— Ну звісно, працює, ти ж геній, Гелю, — рівним тоном відповів Кузьма. — Давай, замовимо шаурму. Я дуууже голодний.

— От чорт…