Кузьма

Геля ситими очами, дивилась на Кузьму, який розвалився на її робочому столі, ледве не перевернувши стакан з "Зіпо" (чорна газована жижа).

— Ти чого такий задумливий — пробурмотіла вона, підсунувши йому ще шматок курки, щоб підбадьорити.

Але кіберкіт навіть не поворухнув вухом. Він дивився на рекламну проєкцію за вікном — неоновий банер “ТехноГоп: Преміум-майбутнє починається з тебе”.

Ці слова дратували його. Його минуле почалося з “ТехноГопа”, і це було погано. Але майбутнє він планував собі сам.

За тиждень життя з Гелею він освоївся. У нього було місце для ночівлі, їжа (хоч і з обмеженням), і навіть офіційне право гадити в рекламу. Але цього було мало. Йому хотілося більшого.Наприклад, помсти. Бо поки він тут гризе курку, “ТехноГоп” продовжує утилізовувати таких, як він. Ця корпорація контролює ВСЕ! Вони можуть позбавити людину їжі одним кліком. І це вони вирішили, що муркотіння можна виміряти в ефективності. І не лагодити, а зразу знищувати чи переробляти.

Кузьма подумав, що настав час дати їм відчути на собі, як воно — бути непотрібним. Але спочатку йому потрібен був апгрейд.

— Гель, а у тебе є щось цікаве в підвалі? — муркнув він, влізаючи лапою на клавіатуру її нанобука.

— О ні, пухнастий Шаурняу, я вже бачила, як ти “граєшся” з технікою. З мене досить.

Він подивився на неї своїми розумними котячими очима.

— Ну добре, — не витримала Геля цих чудових оченят, — Що тобі треба?

Кузьма зробив невинне обличчя й тицьнув носом її тату-машинку.

— Ти хочеш апгрейд? — трохи здивована запитала Геля.

Він кивнув.

— Ну, добре… Але для чого?

Кузьма їй розповів про своє дитинство, про те як зламалась муркотілка і його відвезли в “ТехноГоп Утил” . І що він хоче бути сильним, та допомогти іншим живим кібертваринам.

Через дві години він стояв перед дзеркалом, роздивляючись себе. Геля не розчарувала. Його кіберхвіст отримав новий передавач, що дозволяв перехоплювати міські сигнали. Вуса-антени стали чутливішими до електромагнітних полів. А на його лівій лапі тепер світився маленький імплант — портативний хакерський ключ.

— Ну що, задоволений? — Геля схрестила руки.

Кузьма муркнув. А потім вискочив у вікно. Його чекала справа. Нічне Запоріжжя сяяло неоном. Кузьма пробирався дахами, слухаючи сигналізацію міста.

Його метою був один із центрів “ТехноГопа” — саме там вирахували цінність його муркотіння й винесли вирок “непотрібний”.

Кіберкіт застрибнув на балкон, приєднався через антену до локальної мережі й просканував систему. На жаль, будівля була добре захищена. Але в кожної системи є слабке місце. І в цьому випадку це була… доставка їжі. Кузьма посміхнувся. Через п’ять хвилин до будівлі підлетів дрон-доставщик. За ще дві хвилини Кузьма вже сидів на ньому. Його помста почалась.

Дрон м'яко приземлився на платформу прийому доставок. Металеві двері з характерним шипінням відкрилися, і Кузьма непомітно вислизнув у темряву коридору. Його вуса-антени вловлювали потоки даних, що циркулювали в системі безпеки.

— Так, подивимося, що у вас тут цікавого, — прошепотів він сам до себе, активуючи хакерський імплант на лапі.

Коридор вів у серверну кімнату — саме там містилися записи про всі кібертварини, які пройшли через центр. Якщо пощастить, він знайде й інших, хто вижив, і дізнається, що з ними сталося.

Кузьма зупинився біля панелі керування. Його кіберхвіст підключився до системи. Дані посипалися в його свідомість, як цифровий дощ: списки, координати, рівень пріоритетності...

— Ого, тут більше таких, як я, ніж я думав, — пробурчав він, пробігаючи поглядом по екрану.

Його погляд зупинився на одному файлі. “Проєкт "Перетоплювання”. Статус: Активний".

У ньому містився список десятків кібертварин, які мали бути утилізовані вже цієї ночі.

— Тобто вони навіть не намагаються нас ремонтувати… просто перетворюють на біосміття та металобрухт? — Кузьма стискував лапи, кігті дряпали металеву підлогу.

Він швидко переписав інформацію де живих кібертварин спочатку повинні були перевіряти на можливість лікування та ремонту. Так він сподівався зупинити безпідставну утилізацію живих тварин. Зламавши систему доступу, Кузьма створив новий алгоритм у їхній системі логістики. Треба було на цьому зупинитись та повернутись до Гелі. Але він не зміг встояти та залишив подарунок “ТехноГопу” — в базу даних компанії запустив вірус, який як він сподівався позбавить їх контролю над мережею на декілька годин.

— Подивимося, як вам сподобається бути “непотрібними”, — буркнув Кузьма, завершуючи роботу.

Але втеча не була такою простою. Система безпеки виявила втручання. Червоні тривожні вогні замиготіли по всій будівлі. З динаміків пролунав холодний механічний голос:

— Попередження. Неавторизоване проникнення. Активовано дрони-охоронці.

Кузьма зашипів. Двері серверної заблокувалися. Він почув гул — дрони вже летіли сюди.

— Ну що ж, прийдеться імпровізувати, — він прицілився хвостом і випустив імпульс перешкод. Дрони почали збиватися з курсу, їхні сенсори мерехтіли, намагаючись заново зафіксувати ціль.

Кузьма стрибнув угору, хапаючись за вентиляційну шахту. Його тіло було маленьким і гнучким — він прослизнув всередину й почав повзти, орієнтуючись за планом будівлі, який встиг запам'ятати.

Вихід був уже близько, коли він почув за собою шурхіт. Охоронний дрон усе ж знайшов його слід. Маленьке червоне око загорілося в темряві шахти. Кузьма завмер, вдивляючись у червоне око дрона. Його система була базована на голосових командах і алгоритмах розпізнавання загроз. Кіберкіт зробив ставку на те, що зможе його переконати.

— Кодова фраза: "Пріоритетна команда", — муркнув він, використовуючи системний тон голосу.

Дрон завібрував, його сенсори замиготіли.

— Прийнято. Вкажіть новий протокол.

Кузьма швидко зміркував.

— Протокол зміни маршруту. Об'єкт К-26 (тобто сам Кузьма) не є загрозою. Супроводити до виходу.

Дрон завис на секунду, обробляючи команду, а потім змінив колір індикатора з червоного на жовтий.

— Виконую.

Вентиляційна шахта вивела їх у невелике службове приміщення. Дрон прокрутив ключову панель і розблокував двері.

— Подальші накази?

Кузьма хитро посміхнувся.

— Повертайся на місце. Ти мене не бачив.

— Прийнято.

Дрон розвернувся і полетів назад у коридор.

Кузьма вискочив назовні в нічне місто. Його місія була виконана. Зараз він повертається в салон “Піксель” до Гелі. А далі? Далі він придумає щось ще цікавіше для "ТехноГопа".