Берегиня

Туманами встилаються степи й ліси,

Природа подає якісь непевні знаки,

Лисиці шарудять, і степові вовки,

Так скавулять, що аж ховаються собаки,

Кажан затих, замовк і схоронився,

В печері темній, глибокій та сирій.

В капкані звір осататнілий бився,

І кублилось щось у своїй норі,

Важка ступа коней зминає чорноземи,

І вершники вслухаючись у темну ніч,

Замовкли. Причаїлися вітри буремні.

Сон береже протопленая ввечір піч.

Там діти розімліли, безтурботно сплять,

Худоба диха, пару в ясла випускає,

Рука жіночая, стомилась руни затискать,

Вона про милого свого в богів благає,

Вона тотем, дружина, берегиня, мати,

Попорати худобу і побавити дітей,

Хазяйству всьому своєчасно раду дати,

І зустрічати милого не забувати біля дверей...

Він поруч десь, уже ось-ось верне в її обійми,

Втомився певно, стільки у сідлі скакати,

Вона його, мов темна ніч, крилом обійме,

І стерегтиме сон, щоби ніхто не смів потурбувати.

5.03.24