Марення

Спонтанний, неочікуваний, дивний настрій,

До сходу сонця увійшов і залишився в вухах,

Незапланований і все засліплюючий пластирь,

Торохкотінням дронів мене уважно слухав,

Вдивлявся в душу, що сиділа глибоко у п’ятах,

Вслухався у затуленії щільно, переляканії очі,

Краса лиця під ранок несподівано пом’ята,

І мужність чоловіча, як кроки впевнені дівочі,

Ледь спалахнув, ракетою зоря за обрій впала,

Проносячи непевно розідрано-забуту пам’ять,

Наклавши тишу турнікетом, щоб не здалося мало,

Шепочуть ніжно, в потилицю і душать, душать...

І таргани мої усі зібрались мовчки і чекають,

Порушувать ніхто не хоче німу крикливу тишу,

Понти закінчились, а разом з ними й плани,

Я безнадію в ніч глухую на руках колишу.

6.03.24