Подорож (насолода стопами)

Нарешті світ із хтивих втіх

Уклався килимом до ніг.

Бродити буду босоніж,

Щоб відчувати ласку тиш,

Щоб лоскотали прудкі стопи

Мурах малих калейдоскопи,

Дурманив розум запах трав:

Пізнаю новий вид забав.

Нейрони з кінчика мізинця

Несуться думки швидше в вінця.

Ця швидкість підіймає стріху

Бо не вміщає тіло втіху.

І рветься тиша від бажання,

Що втілилося у торкання,

Де кожен доторк наче вибух,

Все детонує, в попіл цибух.

Бруньки налилися рікою,

По краплі повнять море лою.

Тертя породжує тепло

По ворсу й проти, як хто хо.

Та раптом фіртка відчинилась,

Кімната гамором вся вмилась.

То був лиш сон, а далі будні,

В них взуті кроки у майбутнє.