Історії від захисників написані цивільним

Вразив Ваш текст. У кожного свої спогади. У мене свої. Що цікаво, я протягом року перебування на війні жодного разу не вжив нецензурної лексики. Хоча війна тою лексикою просякла.... Тут у кожного свої переживання буття і своя реакція на події.

Дякую, що пишете на такі теми. Дуже важливо, аби люди читали такі твори і мали розуміння, через що проходять наші захисники. Ви тут хоч і стисло, але зате без прикрас і дуже правдиво описали стан більшості військових, які з фронту повернулися додому. Якщо історія, яка вас надихнула на цей твір, не є вашою власною, то точно належить дуже близькій вам людині. Ще раз дуже дякую вам за таку прозу ❤️‍🩹

Добре написано, і висвітлює стан людини з яким стискається все більше людей. Дякую авторам!

правда - вона гірка і не завжди приємна. але така потрібна. щоб по справжньому, як зараз - торкнуло Душу. дякую...

ПТРС буде багато, і така проза потрібна, і вірші потрібні, щоб ворушити суспільство і не дати йому застоюватися у думці. що "все добре, повернулися додому - і слава Богу", треба формувати розуміння особливостей Захисників, що пройшли пекло найстрашнішої війни сучасності, і вона найстрашніша тим, що противник - повністю без моралі, без людських рис, крім зовнішності,плюс, звісно, всі інші складові, як у війні звичайній. Дуже потрібна проза. І написано сильно, правдиво, чесно. Отих, що "ви наши солнишкі" кричать, треба на передову теж. Немає народжених для війни. крім Гітлера і путі, і купки ще диктаторів скажених, є тупа біомаса, що пре з-за кордону, і ті. хто її стримують. Герої. Але й Герої не безсмертні і не залізні. Тому проза неодмінно потрібна. Ракетний тероризм - окрема тема, теж дуже болюча. Більше за все хочеться, щоб припинилося це беззаконня і знущання над мирною країною. щоб ніколи більше( Але реальність інакша. Дякую авторам за таку прозу.

Велике дякую, авторе, що ви не цураєтесь як багато хто нині теми про які треба говорити. Велике дякую, що ви, авторе, пишите щиро і пробирає ваші слова до кісток. Вклоняюся перед тими хто надихнув вас на цю історію. І дай Боже щоб ваша муза зилишилась жива і здорова. Але не тільки зараз але і потім. Бо вижити у війні це один подвиг, а змогти жити далі - зовсім інший.