Політ

23/08/2024

І не забутими стежками

Отак ішла я навмання,

Все що було це було з нами?

Чи знов чергова маячня?

Ти йшов вдихаючи свободу,

Я йшла і видихала щастя.

Чого хотіли ми – пригоди?

Чи може думали щось вдасться?

Життя немов морські припливи,

Бувають тихі і шумні,

Й буває так несправедливо,

Приносять всячину,

Що є на дні.

Стежки ті самі і знайомі,

Тепер по них я йду одна.

Трохи лякає невідомість,

Трохи ця всячина із дна.

Та все ж я видихаю щастя,

Бо йду вперед – я піднімаюсь,

А там вгорі такі контрасти,

Що подих зрідка переймає!

І варта йти, і підніматись,

І варта рухатись вперед!

І навіть треба закохатись –

Можна здолати і Тибет!!!

Бо від кохання ростуть крила

І байдуже скільки на стукало там літ!

Злетіти можна це важливо!

А все життя це й є політ!

Cristine@