Волохата жінка

У кожного з нас є своє натхнення,

Що підіймає прутень, повнить лоно.

Твердіють разом піки ореолів,

Активне й пружнє, висіло що кволо.

Сідниці хутро ледве прикриває,

З сідниць в підлогу вперті голі ноги.

Жіноче тягне, все єство штовхає

Я хочу шубу й ту що в ній. О, боги!

Скажіть, як встояти і головне навіщо?!

На голе тіло хутро, теплі грати.

Моє натхнення – волохата жінка –

В вбранні, якому ми обидві хтиво раді.