Справжні Люди

Шукаєш золото – знаходиш лише мідь!

Вогонь у серці, та ніде горіть.

Хоч прагнеш діяти, змінити світ,

Та люди кажуть: "Це, товаришу - лиш мить".

Безглузді душі тягнуть назад,

А добрі сховала пітьма.

Бо світ байдужістю вкрився, мов сад,

Де згасло проміння терпіння.

Якщо ж у серці вогник ще не згас,

Якщо не став ти тінню між людьми,

Допоможи тим, хто шукає нас,

Щоб не зостались навік самі.

Тримайся міцно, борони свій шлях,

Хоч світ прогнив.

Ми ті, кому чужий біль не байдужий,

Ми ті, хто підтримку дає без вагань.

Ми ті, хто щиро віддає останнє,

Ми ті, хто ще гідні імені "Людина"

Ми ті, хто розчаровуються перші в світі,

Хто честь і совість має.

Нас не цінують – та не поважають, дивуються та угнітають .

Зникає наш, неоціненний, слід.

А ми все ж стоїмо, хоч все уже руїна !

Та ми єдині, хто може щось змінити.

Цей світ, що дихає брехнею і пітьмою.

Нажаль, ніколи не змінить !

Шукаєш золото – знаходиш лише мідь!