Пам'ятник собі

Поважайте мене семеро,

Бо завше буде мені мало.

А так красиво, як у дерева:

Сім крон до стовбура припало.

Я велич чиста й непорочна,

Для рук – музейний експонат.

Годуйте наче тамагочі,

Бо лайками я повню сад.

Ти тиснеш пальцем на ту дупку,

Що люди серденьком, бач, звуть.

І вже не хочу теплу шубку,

Бо іскри від поваг печуть.