Старі слова минувші

То була не любов...

Забуті плями, цятки.. Просто щось не чітке...

Давно вже не живі люди

Не коханці, та й не вороги

Виправити помилки хотів кожен,

Та виходило інакше.

Хочеш краще, а гірше виходить...

Починаються сварки й ти гадаєш навіщо взагалі намагатись.

Лише відбитками у пам'яті залишитись потім змогли. 

Кохання та туга, настала їх очікувана розлука...

Палка і жагуча любов згоріла. 

... 

Вони помилились, але й далі як діти гадали....

Перша симпатія обом життя зламала ще й наслідки зостались...

... 

Повз ходили люди, цю пару помічали та з захватом думати починали. 

Кохання! Юна любов...

Не бачений біль та рани...

Вони й самі тоді гадали

Що може бути краще щирих почуттів?

Мовчали коли одне одного питали,

Бо знали правду.

Їм було гірко прийняти те що вони обізнались...

Вони стояли, обіймалися та душею кричали, бо боялись. 

Що буде якщо втрачу? 

Що буде як зостанусь?

Що далі їх тримало разом?

Залежність, якісь спільні, але все ж таки різні думки...

Біль піти не давав,

Бо сім'я вже ж була...

Вони зруйнували свій світ... Але хоча б її не хотіли ламати...

Як хороші батьки вони намагались, але як погане подружжя це було марно. 

Приклад для юної дівчини був дуже невдалий... 

Що більше болю завдавало? 

Тримати

Чи йти?

Урешті хтось пішов, але нічого не змінилось.

Не врятувати їх, не повернути часи та втрачені роки...

...

Не кохання не любов,

Тимчасовий порив.

Любов що взяли напрокат у чужих...?

Помилятися гірко,

Але навіщо терпіти?

...

Їм разом було інакше,

Лиш згадати могли як було колись...

Він співав їй жартівливі серенади під вікном.

А вона з роботи чекала його за столом.

Він для неї був найкращим співаком з рум'янцем на щоках,

Вона була для нього найкращим слухачем що як ніхто його прийняти міг... 

Він міг кожну страву її достойно оцінити. 

А вона для нього хотіла готувати ще краще, 

Такий собі милий дует, 

Але тимчасовий. Бо це не казка. 

Реальність певно зруйнувала все... 

Жили не у достатку. 

Сварка за сваркою і немає пари.

Співмешканці тепер які страшенно один від одного втомились

...

Поглянеш і наче ідеальна сім'я,

Та ніхто правди не бачить... Хоч могло бути й так.

Люди помилялись, надто один за одного тримались.

Так буває, нічого не скажеш...

А що було якби вони не закохались о тоді?

(Можливо у дочки вийде краще уникнути цієї пастки?

Від почуттів ти зір втрачаєш, будь обачний...

І певно що не потрібно роками сподіватися коли не стає хоч трохи інакше.)

Скрізь ці чортові помилки бувають

І що вдієш коли через почуття стаєш ти сліп...