Дурман
00065
Дурманом віють поклики любові
Ці тягучі поклики душі
Як же важко з ними жити
"Друже! допоможи ".
Ця пітьма шалена , ланцюги важкі,
Мене скували ними демони душі.
Любов так швидко плине, жаль що більше не прилине.
Це так сумно , навіть страшно, може все ж проміння проблисне?
Сподіватися на це не варто, краще вже забути про це все.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯