🖊 Розпочався конкурс прози та поезії VivArt! 🖊

Електронні книги / #вірші (206)

Час

Час ніколи не дає нам змоги

Повернути все назад.

Від нього не діждешся допомоги,

Він завжди все робить сам.

Кожну хвилину, кожну секунду

Небагато цінує із нас,

А коли вже все позаду,

Ми питаємо себе: "Чому так зробив я в той раз?"

Час і добрі, і погані вчинки береже,

Час не тримає на серці образ,

Він накопичує все те,

Що знаходить,

І нескінченно глядить на нас...

...

Дівчина на гойдалці

Душі своєї не відкрию

Душі своєї не відкрию,

Не зрозуміють все одно.

Про що пишу, про що я мрію,

Про що кричу й мовчу давно.

Кому цікаві чиїсь грози?

У кожного свої жалі.

Тож граю роль, то у морози,

А часом і в тепліші дні.

Ось тут я любляча дружина,

А тут - наставниця і друг.

Для когось я надійна спина

Чи навіть співчутливий слух.

«Усіх почуй, не плач, зберися,

Тримай удар, сховай свій гнів.

Якщо радієш, то дивися,

Щоб зрозуміли твій порив…»

А що ж душа? – закрита книга…

Її відкрити не дано.

І навіть я ще не зуміла

Знайти у ній верхівку й дно.

...

Марина Герелюк

Вічний мрійник

Вічний мрійник ти, юначе,

так не можна жити в світі.

Сміливіше в путь, козаче,

не втрачай такої миті!

А то світ тебе розтопче,

кине на поталу долі.

Ти подумай добре, хлопче,

і не грай чужої ролі.

Досить жити тільки снами,

доволі мріяти в думках.

Судять нас не за словами,

а за щирістю в ділах.

Вічний мрійник, ти все знаєш,

скільки в голові ідей,

скільки думаєш, гадаєш,

скільки звідаєш в людей…

Все вагаєшся, чекаєш,

того подарунку долі,

але сам прекрасно знаєш,

що ти воїн один в полі.

Навіть якщо є хтось поруч,

то на них не сподівайся.

Крок ліворуч, крок праворуч –

сам ступай, вперед вглядайся.

Вічний мрійник, ти прекрасний,

знай про це, не забувай!

Ти неначе ангел ясний –

світла свого не втрачай.

Не втрачай мрійливу вроду,

вона тобі ще знадобиться –

пий її, як святу воду,

за неї Богові молися.

Врода – дар тобі від Нього,

а не злісне покарання,

чиста світла допомога,

щоб здійснив свої бажання.

***

Ти все зможеш. Вір у це!

Потрібно діяти, не спи!

Всупереч і попри все,

твори, твори і знов твори...

(Березень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Потрібно діяти, не спати!

Мої уста залоскотали

ніжні промені весни,

очі сонцем запалали

і я забув про довгі сни.

Немає часу жити сном.

Потрібно діяти, не спати!

І як маленький світлий гном

тунель до щастя прокопати.

Ось тому я пробудився,

життя на крилах прилетіло –

від розуміння усміхнувся

і щось у грудях затремтіло.

(Жовтень 2020 р.)

...

Роман Фещак

Як можна не любити?

Як можна сонце не любити,

його щоденний лагідний привіт?

Заради нього варто жити

і пізнавати цей барвистий світ.

Як можна небо не любити,

його хмарки, блакить і чистоту?

Для нього хочу я творити

і нести людям сміх і доброту.

Як можна землю не любити,

її моря, степи, ліси й красу?

Для неї маєм щось робити,

щоб не згубити мальовничість ту.

Як можна квіти не любити,

їх запах і барвисті пелюстки?

Природу маємо цінити –

старі дуби й кленовії листки.

Як можна річку не любити,

її співучість, темп і глибину?

Про неї треба говорити –

про її вроду, плин і чистоту.

Як можна гори не любити,

їх велич і могутність на землі?

Бо ж їхню славу не згубити –

вони предвічні воїни сумні.

Як можна всесвіт не любити,

його безмежний космос і зірки?

За кожен день у нім прожитий

подякуй Богу щиро, друже, ти.

Як можна все це не любити,

коли такі красоти навкруги?

Я буду в Господа просити,

щоб їх душею відчували ми.

(Жовтень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Чи ти є той?

Чи ти є той, кого вона шукала,

кого вбачала в потаємних снах,

кого нарешті доля їй послала,

кого вона оспівує в піснях?

Про кого мріяло її серденько,

за ким так жалібно воно тужило,

за ким то плакало собі тихенько,

а то у грудях тихо тріпотіло…

Чи ти є той, кого вона бажала,

і з ким збудує люблячу сім'ю?

Заради кого все б в житті віддала

і навіть душу б віддала свою…

Для кого стане всім, що є на світі,

кого любов'ю здатна обігріти,

і з ким вона не втомиться старіти,

і з ким у вічність зможе відлетіти.

Чи ти є той, хто зможе це зробити,

хто не обдурить і подасть плече,

хто зможе щиро, віддано любити?

Не зрадить. Назавжди. Не утече...

Якщо ти той, для кого це писалось,

читай уважно між рядків вірша,

і щоб біди в коханні не ставалось,

хай обере не розум, а душа.

(Серпень 2021 р.)

...

Роман Фещак

До коханого. Репресованого

Прокинулася в інститут збиратись.

Одразу зрозуміла, що мені

Хвилин 15 треба почекати,

Щоб привітання кинути тобі.

Та написав ти, що тебе забрали.

Ще, виявляється, о сьомій сорок дві.

То як же... Я так сильно сподівалась,

Що легко все обійдеться тобі.

Збирався ти на допит вирушати.

До ворогів народу усього.

Збирався сам... Але забрали з хати...

Ще й восьмої години не було.

Ще в Україні діти тихо спали,

У Білорусі починався день...

А ти ішов. Вони тебе забрали.

Вони — потвори, схожі на людей.

За що ж тебе невинного карати?

За те, що любиш Білорусь свою...

За те, що не мовчав і мовив правду

Про ту державу, владу і брехню.

За те, що ти розповідав про мову,

Історію, культуру для людей.

І що не втратив білоруське слово,

Що поглядів тримався, та ідей.

Тебе забрали. Ти не повернувся.

На тебе увесь день чекала я.

Я визволю тебе. Я не боюся!

Хоча й маленька квіточка твоя.

Вже довго інформацію шукаю.

Та не дістати, бо ніхто не зна.

Постійно скрізь і всюди добиваюсь

Деталей справи: вирок? Чи нема?...

Твого я повідомлення чекаю:

«Я повернувся, мила, ось дивись!»

Але ти там. Там справу розглядають.

І телефон без змін. Усе мовчить.

І що з тобою буде, я не знаю.

Відпустять чи затримають тебе...

Тобі, мій білорусе, обіцяю.

Всіма шляхами визволю тебе.

А в Україні ще війна триває.

Не долетять тобі мої листи.

Та ти і сам про це чудово знаєш,

Хотів країні ти моїй допомогти.

Але не встиг. Тебе забрали з хати.

Ненавидять вони тебе за те,

Що Білорусь хотів ти врятувати.

І Україну, й мову, і мене.

...

Яворинка Дана

Це не скінчиться, поки не напишу про це

Це не скінчиться, поки не напишу про це.

Знаєте, вірші — то такий щільний процес...

Ніби береш кістку та дістаєш мозок,

Ніколи не тримавши зброю важче нігтьових ножиць.

Ніби береш скрипку та ламаєш її на дрова,

Бо боїшся звуку ширшого за власний голос.

Ніби береш пензлі чужі та тікаєш під зливу,

Аби хтось інший не намалював тебе менш сміливим,

Ніж ти сам собі можеш тільки уявити, чи намарити.

Щоб потім до когось прийти і сказати: "Оце, власне, — ти.

Від червоної літери до останнього знаку. Я його забула поставити, але схожість, напевно, вгадується."

Вірші — то розколупати себе та віднести в долонях

До першого-ліпшого, хто не крутитиме біля скроні.

Стояти напружено з секундами втрачаючи гордість.

І найкраще, якщо він просто скаже: "я ничего не понял".

(28.02.21)

...

Деніза Глезіна

Ти не жила, якщо ти не любила

Ти не жила, якщо ти не любила,

якщо відкинула своє кохання.

Сама ж карталась: "Що я наробила,

лише собі залишивши зізнання?"

Ти не жила, якщо не розцвіла,

якщо у небо, так і не злетіла.

Якою б доля злою не була –

це не вона кохання погубила.

Ти не жила, якщо ти не кохала,

якщо згубила подарунок долі.

Можливо, ти сама тоді не знала,

та пізно вже шукати вітра в полі.

Ти не жила, якщо була сама,

не мала з ким ділитися теплом.

І знов торкнувшись до морського дна,

твоє минуле стало хмарним сном.

Ти не жила, якщо ти не розквітла,

якщо весни ти так і не зазнала.

І пташкою летіла б ти до світла,

якби кохання своє не зламала.

***

Тож пізно лити сльози восени,

коли весна своє вже відспівала.

Щоб дійсністю ставали людські сни –

кажіть ви те, що гордість не сказала.

(Серпень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Весняний ранок

Весняний ранок за вікном,

бринить роса на сонці,

а ми між дійсністю і сном,

не бачим жвавості в віконці.

Закутавшись у теплий сон,

лиш ти і я, і ранок.

Волосся твоє, наче льон,

а у очах твоїх світанок.

Довкола все уже не спить,

а ми, як ті коханці,

ковтаєм ніжність у цю мить –

п'яніємо в ранковім танці.

Не йди від мене, ще побудь,

нам добре разом спати.

Бо ж ми не знаєм, чи будуть

такі ще миті, щоб кохати.

(Березень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Ллє ненависть Кальміусом

Ллє ненависть Кальміусом,

Ллє та не всихає.

В мого міста були крила,

Зараз їх немає.

Розбомбили, розтрощили,

Взяли сувеніри...

В мого міста замість грудей

Чорненькії дири.

Ллє ненависть Кальміусом,

Йде Азовським морем.

Ваше щастя, окупанти,

Обернеться горем.

Обернеться, повернеться,

Кров’ю захлинеться,

Як змія з нашого степу,

В серце увіп’ється.

Ллє ненависть Кальміусом,

Почорніли води –

То чекає Маріуполь

Щастя і свободи.

А поки її чекає,

Москалів вбиває.

В мого міста є майбутнє,

А у вас немає.

...

Валерія Малахова

Заклик

Україно, поплач.

Хай нарешті пролиються сльози

За страждання, біду і загрози,

За міста, і дітей, і погрози

Їм ніколи цього не пробач.

Україно, поплач.

За наругу над святістю волі,

За скалічені душі і долі,

За утрати життя в кожнім домі…

І ніколи цього не пробач.

Україно, зберись!

Хоч полегшення сльози приносять,

Матері не забудуть і просять:

«Обтрусися і встань. Може досить?

Ти зі світом на рівні. Борись»!

Україно, не плач,

Бо історія твоя безцінна.

Довела ти, що гідна і вільна,

А народ твій – нескорена сила.

Не забудь це. А біль – не пробач.

(квітень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

повінь, що прийшла по імена

це повінь що прийшла по імена

по наші полохливі імена

відірвані від святців імена

заникані під ковдри

від неї буде світом йти луна

далека і приречена луна

нікому не підзвітна і страшна

зациклена на повню

у тебе попід іклами свербить

мале щеня тобі ще жить і жить

але гуде під вікнами — скажи —

неначе в пісні

неначе хтось наказує: дивись!

і ти — ще вчора тихший од трави

кричиш вітрам і грозам: йду на ви!

страшний і грізний

не до добра – ой-вей! – не до добра

оця смішна беззуба дітвора

що довго забувала своїх пра-

зійшлась докупи

молитва розквітає у прокльон

туману пошматований вельон

і діти зачинають в унісон

пісні спокути

...

Єлизавета Жарікова

Подарунок

Зробіть мені, будь ласка, подарунок.

О ні, не бійтесь, він не дорогий.

Для мене стане наче порятунок -

Не видний ззовні, але визначний.

Зробіть на совість, коли ваша ласка,

Без упаковки, стрічки чи прикрас.

Сам по собі він вже чудова казка

З використанням не на один раз.

Цей подарунок так мені потрібен

Для творчості та спокою душі…

Це люба тиша... - гамором світ повен,

У ній думки витають не чужі.

Зробіть і ви такий собі дарунок.

Нам кожен день шуми приносять стрес.

Завжди тримайте поруч цей пакунок,

Щоб не давив на вас тривоги прес.

(червень - липень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Подорож у сни

Заплющуй очі і засни,

відкинь усі турботи.

Поринь у ніжні теплі сни,

відчуй нічні казкові ноти.

Заглиблюйся все більше в сни,

пірни в красу уяви.

Відчувши дотики весни,

почуєш, як шепочуть трави.

Зайди у хмарно-білі сни,

пограй в квача із літом,

літай із листям восени,

засяй, як зірка ясним світлом.

Візьми у руки хмарні сни,

розвій по небу снігом,

відчуй душею мить краси,

літаючи взимі над світом.

Прокинься, друже, і співай!

Лети у день з птахами,

а коли важко – повертай

погратися вночі зі снами.

(Вересень 2021 р.)

...

Роман Фещак
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Розпочався конкурс прози та поезії VivArt! 🖊
17.03.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Вже засумували за конкурсами? Тоді у нас є гарна новина 🙂
Сьогодні на Аркуші розпочався прийом робіт на IX Всеукраїнський літературний конкурс «VivArt» 🖊

... Детальніше
Блоги
ТелеграмДіана Вінтер
21.03.2023
Радо нагадаю та запрошую вас до себе в телеграм-канал: https://t.me/winter_archive Там багато цікави ... Детальніше
Я і конкурсСергій Волошин
21.03.2023
Застереження: це виключно мій досвід, який ні про що не говорить і нічого не означає! З раніше напис ... Детальніше
Нумо грати!Ірина Ярошенко
10.03.2023
Привіт! Сьогодні згадалася мені гра, у яку грали кілька років тому на іншому сайті. Тоді вона дуже з ... Детальніше
Така різна БілосніжкаФанАрк
21.03.2023
Така різна Білосніжка Всі ви знаєте історію Білосніжки: Королева народила доньку неземної краси, зах ... Детальніше
Місячне світло Leila Holden
21.03.2023
Одинадцята глава "Місячного світла" вже на сайті Прочитати роман можна тут: 👇👇👇 https://arkush.net/b ... Детальніше
Втомилися від війни?Сергій Степанюк
21.03.2023
Втома від війни лізе у всі дірки. Її видно у зменшенні пожертв, її видно у плітках, які передаються ... Детальніше
На Аркуші вже:
5788читачів
47611коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: