Я іду...

А я іду, іду, іду,

Стираючи підошви об каміння часу.

І річка грає,

Шурхоче гравій —

Природа лине під акорди джазу...

Хтось радість сіє, хтось кує біду,

А я іду, іду, іду.

Дзюркоче темна злива з-під повік небесних —

Це сонце спляче

У хмарах плаче.

Під кроками біда, мов крига скресне,

Весна постане зеленню в саду.

І я піду, піду, піду

Барвистими стежками крізь колючі терни.

Пітьма сліпуча

Вже не болюча.

Вона в очах надією затерпла,

А поміж неї мальви проростуть.

Хтось радість сіє, хтось кує біду,

А десь природа під акорди джазу

Рахує весни,

І крига кресне.

Стираючи підошви об каміння часу,

Я все ж іду, іду, іду...

Квітень 2025 р.