Так, мовчання — золото...

Цей вірш народився, як відлуння від вірша Володимира Мельника: https://arkush.net/book/31972

~Дякую автору за натхнення!~

~•••~•••~•••~

Так, мовчання — золото, — усвідомила цей урок.

Обпікають холодом ритми чужої надії,

А в потилицю дихає час, доля зводить курок.

Перед тишею серця схиляються всі стихії.

Красномовні погляди згасли за обрієм мрій,

Повз пробігли тире й крапки, криві пунктири...

Завірюха лоскоче нерви, сипле на рану сіль,

Та наспівує старі мотиви, як завжди, не щирі.

А у вирі сніжинок мариться калейдоскоп облич,

Забуті літери та на денці зіниць — зірниці,

В безхмарному небі — повний жалю журавлиний клич,

І сліди на снігу, що ховають чиїсь таємниці.

~11•04•2025~