Все не дарма

І все насправді не дарма

Зів'яли квіти - будуть інші

Відтак і я з своїм життям

Не пошкодую з рішень більше

Колись цінила інше я,

Колись зростали інші віти:

Думки відмінні в мить літали

І породжаючи слова

До долі всяке спричиняли

І клопіт манячий з магніт

І дощ з талану, де блукала

А також, сумніви й зеніт

Надій, яких я простягала

Багато зерен помилок,

В минулі квіти що зростали

Чимало зверхності й незгод

Котрих я звикла уникати

Але без цього я не я

І квіти інші б не зростали..

Навіщо мальва нежива

Якщо нова та є, що манить?