Сади мого життя й кохання

За вікном йде мокрий сніг,

І в душі моїй ці коливання

Від мого буття до забуття.

Рівно стільки зим,

Скільки може витримати серце,

Яке тужить віддано й неспинно.

Холод і задуха, ясність і туман

Навівають тугу

За тобою, любий,

Мій квітневий сад.

Мій весняний сад

Подарує квіти,

Мій серпневий сад

Віддає добро,

Мій осінній сад

Роздягає віти,

Мій зимовий сад

Каже: "Прощавай".