Несказанне кохання

Ти навіть не знаєш, як серце тріпоче,

як згаснути хоче в безодні ночей.

Я гублюсь у людях, ховаюся в очі,

та в жодних не гріє, як в погляді твоїм.

Я бачу, як ніжно всміхаєшся їй,

як руки в долонях її замикаєш...

А я ж бо стою, як чужа між людей,

а я ж бо мовчу, бо мовчання тримає.

Я вчуся любити тебе іздаля,

як місяць у хмарах, що сонце чекає.

Ти світло моє… та для тебе — імла,

мене ти не бачиш… от я і зникаю.

Ти навіть не знаєш, як серце кричить,

як тихо згорає у тінях розлуки...

А я лиш молюсь, щоб зустрітись на мить,

хоч в інших долонях тримаєш ти руки..