Як же я хочу втікти на кладовище

Як же я хочу втікти на кладовище

Втікти і просто думати,не задумуватися

Плакати переплакати і росплакатися

Підіймати душу вгору вище і вище

Й аж до неба досягти й тоді

Заспокоїти душу,заспокоїти тіло

Нехай когось іншого доб'ють ті недосуді

Все пропало,утонуло і згоріло

Все що вину мою могло довести

А поки я спираюсь на пам'ятник

І думаю,що вело цих людей до мети

І який на них вішали ярлик

Зараз це могили що потрібні живим

А вони мертві то нащо?

Колись вони були людом молодим

І на них мовляли пропащо

А зараз вони лежать,

І я колись там буду лежати

Часи,часи, невпинно так біжать

А люди як знать про це не знати

Коли я притулюся до землі

І вже не зможу знову засміятись

Поставте янгола на мені

Щоб під крилами коти могли ховатись

І смерть людська настане як світанок

І не плачте на цвинтарі

Бо не вічно мені ловити серпанок

Не ховайте мене в релігії чи вірі

Настануть бурі,погнуть дерева

Цікаво від чого я помру?

Куля? Ти? Гарячі марева?

А до того я весь світ здригну

І все-таки я люблю свою Україну

За тишу і сміх,за біль і розчарування

І все ж я ненавиджу цю Україну

За дурнів,придурків і одного довбня

А ти прощай,прощай моя

Бо вже я відійду

А ти не плач,не плач моя

За смертю я тебе сеодно віднайду

Я хочу тоді знати лиш одне,

На моїй могилі,їдять коти,цвіте бузок

Що смерть моя тебе більш не гніте

Не плач! Бо ми побачимось і ще разок

А доки годуй котиків,сади квіти

Читай їм вірші,слухай тишу

Хочеш шукай,хочеш пиши мати

Тільки зараз на потім не лиши