Блаватні посмішки

Не треба мене забувати

Коли відійду я

Не треба напрасно плакати

Коли поїдеш ти,милая,моя

Колись згадаю у піжмурку

Твої імовірні посмішки

Вони мали вигляд блаватного смаку

І я може колись як ти зберу сумки

І це нормально гортати книгу

І зрозуміти що гортав не туди

Тоді не збережу інтригу

Це зараз не про книги, лиш про вади

Се Ля,люба,ти, кордон

Я,місто,сум,сон

Піти за тобой як порушить закон

Але ж я не сильна як легіон

А ти не гора й не титан

Звідки в тебе сили зносити гори рукою

Знаєш,наше життя суцільний обман

І тому,колись я піду за тобою

Щоб не сталось все мине

Все забуде,все пройде

Лине,пахне і гніте але точно не мене

Все розквітне і забуде