Прости мене...

Навіщо продовжувати якщо можна попрощатися?

Навіки забути губні слова, болісні дотики та докір сумління.

Навіщо жити ніби незнайомці, які в одну мить стали ворогами?

Більш не буде скандалів, туманних обіцянок та пустих слів.

Навіщо любити до болю та саморуйнації?

Плакати по ночам, чекаючи дзвінка як надію.

Навіщо обманювати себе, якщо знаєш, що все минуло, але сподіватися?

Просто скажу «Прости мене» та відпусти, я загублюсь поміж туманну та тиші.