Моя (невдала) реінкарнація

Він просто раптово зʼявився десь серед хмар. Вітряні потоки повільно гойдали їх, формуючи дивні і химерні форми: то розтягували їх в довгі змійки, то згортали у величезні клубки. Та більш дивними були троє сивих чоловіків з довгими бородами, що стояли перед Назаром. Їхні обличчя були серйозними. Вони стояли, трохи схиливши голови. Темні мантії, прикрашені золотими візерунками, тихо шурхотіли на вітрі. — Послухай, Назаре, — почав говорити перший. — Справа в тому, що ти … помер. Тому ми викликали сюди твою душу, щоб відправити тебе до іншого світу… — Тобто «помер»? — закричав парубок. — Як це «помер»? Та мені ж було всього 16! Хто ж помирає в 16 років?