«На нічних вулицях»

Я не кляну цей світ безпритульний —

Він мені, як осінній сум.

Я блукаю в пітьмі нерозумний,

І в душі — тільки хмари й шум.

Я ходив — крізь квартали зів’ялі,

Де вина недопитий дух.

Де в провулках чужі вокзалі,

І забутий останній друг.

Та не вірю, що все згоріло,

Що не гляне вже ранок з гір.

Бо допоки в душі є сила —

Не згубився ще мій папір.

Твій шинок — ще не край шляху.

Твоя ніч — не останній злом.

Серед попелу й туги строгої —

Є вогонь, хоч і тліє втом.

Знає Бог: ще не час для втрати,

Ще не вичерпав ти снагу.

На нічних вулицях мокрих

Він чекає твого — «йду».