День вишиванки

Сьогодні я прокинулась з весною,

У серці — тепло, у душі — спокій.

Вдягла сорочку з ниткою рідною —

Як оберіг, що від бабусі мій.

На ній червоні маки розквітали,

І чорна нитка — як життя сліди.

Я йшла в коледж — мене всі привітали,

Усмішки, фото, й мрії молоді.

Ми разом співали пісень українських,

Сміялись, жартували без прикрас.

У поглядах — вогонь та сила прадідська,

І гордість за той незламний наш глас.

Я так любила цей момент щиренький,

Коли не просто — свято чи орнамент...

Це частка серця в кожній тій петельці,

Це дух свободи, віри, наших мам.

А ввечері — каву з корицею вдома,

Залишки рум’янцю ще на щоці.

Вишиванка — мов молитва знайома,

Носила її... з теплом... від душі.