Вона ЖІНКА

Особлива у рокоті сяйва...

Невірна... і часом забута безмеж-сторінками,..

Вицвіла в корені дужих до щастя алей.

Поглинута віями хмар, що тікають морями,

І просто наївна, без фальшу і хтивих ідей.

Прозора мов крига, обпалене скло янтарями,

Незрушене сяйво і біло-далекий політ.

Вона не така, яких стужа гартує містами,

Вона каламутна,.. мов зібраний з осені квіт...

І литись у затінь, аби відшукати невинне,

І славити житнє, допоки вирує вогонь...

Вона не така, яким арфа малює рутинне,

Вона особлива, у кожному стукоті скронь...

01.05.2025