Зграї лють

Настав час і місяць запалав яскравіше.

Століттями ви нищили нас,

Заганяючи в спотворені нетрі.

Та настала черга наша!

На полювання йдемо ми!

Мов привиди жаги покарання,

Змінимо історію свого існування.

Чуєте рев, надприродної сили?

Дикий клич, на люте полювання?

Ховайтеся, тремтіть, чекайте...

За кожен шрам — суд невблаганний.

Наші пазурі гострі та ікла міцні.

Страх ваш розпалює азарт у крові.

Ховайтеся, нам цікаві забави п'янкі!

Сіра ріка вже біля ваших стін.

Мов вітер, що рве зусібіч,

Накриємо все сталевим туманом.

Спокуса крові дурманом манить,

Ця ейфорія незрівнянна ні з чим!

Альфа команду дав зграї,

Зараз! Мерщій! З усіх сторін!

Біль і відчай, що роками збирали,

Знайшли вихід в цю чарівну ніч.

Полювання! Полювання! Полювання!

Лунає рик з глибин нутра.

Нас вишколили люті морози,

Що душу здатні розтрощить.

Звірячий голод клятвою став,

Не врятує вас зброя від долі.

Кігті метал наче шовк розіпнуть.

Холод засяє в наших очах,

Й подарує поклик безумства.

Дорогу запалимо багряним вогнем.

Під місячне світло і вовчий клич!

Риком розірвемо ніч.

Крик свободи наш,

Ніколи не замовчить!